Гірська орлиця

         Серед сузір’я імен талановитих митців кінця ХIХ – початку ХХ століття яскравою зіркою виділяється ім’я Ольги Кобилянської – автора численних новел і повістей, новаторських і змістом, і формою. 

        27 листопада виповнилось 160 років із дня народження української письменниці Ольги Кобилянської, що є однією з найяскравіших постатей в історії української літератури.  Ольга Кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в скарбницю української літератури назавжди. Прихід в літературу талановитої письменниці був своєрідним подвигом її високого духу. Ольга Кобилянська – це письменниця глибоких душевних переживань, напруженої думки та ліричних настроїв. 

     О. Ю. Кобилянська – класик української літератури кінця ХІХ  поч. ХХ століть, гірська орлиця нашої літератури, сучасниця Івана Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Маковея.

     В українську літературу ввійшла, пройшовши тернистий шлях, сповнений наполегливої праці, зростаючи в багатодітній родині дрібного службовця в маленькому містечку Гура – Гумора, в Кімполунзі, Сучаві. При неповній середній освіті стала високоосвіченою для свого часу жінкою.Долаючи зневіру, позбавлена особистого щастя, О. Кобилянська самотужки шукала стежки до свого знедоленого люду і стала в літературі виразником його прагнень і сподівань, взявши на озброєння його мову. О. Кобилянська починала свою творчість німецькою мовою, потім писала польською мовою, але на її життєвому шляху відбулася зустріч з українським постом Миколою Устияновичем – і він став її ідеалом, а потім Ольга Юліанівна познайомилась з Софією Окуневською – однією з найосвіченіших жінок Австрії, – яка і переконала Ольгу Кобилянську писати для свого народу по-українськи. Саме через Софію Окуневську, Наталю Кобринську, Івана Франка, Осипа Маковея йшли наближення О. Кобилянської до української літератури.  В центрі уваги творів О. Кобилянської – чи не вперше в українській літературі – психологія індивідуальності окремої людини. І вже потім індивідуальний портрет людини відіб’є в собі риси суспільства чи всесвіту.

    І з верховіть Карпатських гір злинула буковинська орлиця, стала всеукраїнською письменницею. Своїми повістями, оповіданнями, новелами і публіцистичними статтями вона зайняла гідне місце в українській літературі. Кращі її твори перекладено на багато мов, а такі твори, як «У неділю рано зілля копала», «Земля», «Царівна» екранізовані, із великим успіхом ішли в театрах нашої країни та за кордоном. І сьогодні, в день роковин О. Кобилянської хочеться доземно уклонитися пам’яті великої письменниці. Бо дороге, близьке її слово нам, її нащадкам.

       До уваги відвідувачів в бібліотеці презентовано   книжкову виставку – портрет  «Гірська орлиця», яка ознайомить з творами Ольги Кобилянської, а також з цікавими розвідками про життя і творчість письменниці.

Голодомор - невиплакані сльози України

     

    Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Проходить час, і, здається, він повинен був залікувати рани. Але ці рани на серці України кровоточать дотепер, не даючи забути одну з найтрагічніших сторінок історії нашої Батьківщини. У день пам’яті жертв Голодомору всі українці вшановують заморених голодом співвітчизників.

    З метою вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні  в   бібліотеці  влаштовано  книжкову  виставку-реквієм "Скорботна свічка пам'яті святої", що висвітлює трагедію трьох масових голодоморів: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років, а також проведено з дітьми урок - реквієм" Голодомор - невиплакані сльози України".   На  виставці   експоновані різноманітні книги та посібники, що розповідають про причини та наслідки голодоморів. Заслуговують на увагу художні твори українських письменників: «Жовтий князь» В. Барки, «Марія» У. Самчука, «Гіпсова лялька» Ю. Бедзика та інші видання.  Ці книги бентежать душу, наповнюють серця пекучим болем, адже в них показана жахлива картина голодомору, велика трагедія українських родин.

       Кожна книга з цієї  виставки  стане одним із місточків, що єднає нас з минулим, допомагає розібратись в тих білих плямах, які виникають на карті історії України. 

        Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

Обрії порозуміння: що означає бути толерантним

           Толерантність як норму сучасного цивілізованого світу продекламовано в Резолюції Генеральної Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року як «Декларацію принципів толерантності». З того часу цей день щороку відзначається як Міжнародний день толерантності по усій планеті.

      Толерантність… Визначення цього поняття кожен з нас розуміє по-своєму і усвідомлює по-різному. Але все ж таки слово «Толерантність»- пояснюється як терплячий. Толерантна людина – це перш за все особистість, якій притаманні духовні, моральні цінності та якості. Як писав Олександр Довженко: «…людина повинна бути Людиною…». Цей вислів пояснюється тим, що кожен з нас повинен задуматися над своїм відношенням до інших, вміти правильно підтримати один одного, поважати людей, прислуховуватися до інших думок, поглядів.

      З метою формування в учнів активної життєвої позиції, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних, у бібліотеці проведено  годину спілкування «Обрії порозуміння: що означає бути толерантним».  

    З латини tolerantia означає «стійкість, витривалість».Толерантність ‒ це терпимість, повага до чужої думки, лояльність. Толерантність повинні виявляти як окремі люди та групи людей, так і держави.

   Толерантність ‒ це готовність постійно і з гідністю сприймати будь-яку особистість або подію. Синоніми: терпіння, терпимість, витримка, примирення, стриманість, володіння собою, врівноваженість,  холоднокровність, стійкість, відкритість, мудрість.

Толерантність – це необхідна умова спілкування. Від толерантності кожного з нас залежить культурний і моральний розвиток в суспільстві.

   Отже, давайте самореалізовуйтеся, самоудосконалюйтеся, виховуйте в собі ті якості, що будуть наповнювати наше буття тільки позитивними емоціями і кожною щасливою хвилинкою нашого життя, бо життя дається людині лише один раз і прожити його потрібно з гідністю. Спілкуймось толерантно — ось заклик до вас, нехай кожен з нас пробудить в себе людські почуття щирості і доброти.

Мандрівка в країну писемності

 

    27 жовтня все світове українство відзначає  День української писемності та мови. У 2023 році дата свята змінилася через рішення Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) перейти на новий церковний календар, відповідно до якого на 13 днів пересуваються раніше нерухомі дати свят. Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови.

       Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл.1114р.) першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської азбуки Кирила і Мефодія, його традиційно вважають одним із авторів “Повісті временних літ”. Саме Нестора називають першим істориком Київської Русі та вважають, що з нього починається писемна українська мова. 

     Мова – це найбільший скарб будь-якого народу, і досвід людства переконує, що занепад мови – це знищення нації. Лише після незалежності України наша мова отримала нове життя, новий шанс на повноцінне існування. Однак проблема української мови залишається і досі, тому, на жаль, українцям у власній  країні потрібно боротися за свою мову.

     Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Сьогодні захисники України знову відстоюють цінності нашого народу. Серед них – рідна мова, яка є запорукою нашої згуртованості.

    Українську мову за останні 4 століття намагались вбити аж 134 рази! Понад 4 століття в українців намагалися відібрати мову: законами, анафемами, указами, державними актами. Українська мова за свою історію пережила дуже багато актів лінгвоциду (свідомого нищення мови як головної ознаки етносу). Однак попри це, з кожним роком українська мова розквітає: носіїв рідної мови стає дедалі більше, молодь все частіше популяризує українську в соцмережах та спонукає до її вжитку у мовленні. І сьогодні українською мовою розмовляють понад 45 мільйонів людей.  Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються.

     Отже варто докладати зусиль аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона наша рідна мова.

     З нагоди цієї дати бібліотека  запропонувала читачам  інформ-досьє «Мандрівка в країну писемності” та влаштувала викладку літератури « Українську рідну мову в дар дали мені батьки». Діти доторкнулися до  історії  української писемної мови від Нестора Літописця до сьогодення, дізналися багато цікавих фактів про нашу українську мову, згадали скорботні дати на тернистому шляху її розвитку.

    Народна мудрість стверджує: “скільки ти знаєш мов – стільки ти людина”, однак без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною власного народу, його історії та культури. Як говорив Володимир Сосюра: “Мова – це душа народу, а народ без мови – не народ.”

      Любіть українську мову, оберігайте, плекайте та звеличуйте її, бо вона прекрасна.

Погані звички - собі на шкоду

                                           

    Шкідливі звички, які роблять нас слабкими та безпорадними, – дуже актуальна тема сьогодні. Розмова про те, як не стати залежним і не занапастити своє здоров'я, була проведена з користувачами – дітьми.Спосіб життя – це той чинник здоров’я, який майже цілком залежить від нас самих. . Такі чинники, як вживання алкоголю, тютюнопаління,  вживання наркотиків псують наше життя, а також можуть призвести до летальних наслідків.

     З метою формування у підлітків правильного уявлення про здоровий спосіб життя, дбайливого ставлення до свого  здоров’я, здоров’я оточуючих  і профілактики паління, пияцтва та наркоманії була проведена година моралі « Погані звички – собі на шкоду».   Школярі прослухали  бесіду, де бібліотекар звернула увагу на те, що шкідливі звички і школяр – несумісні. Екскурс в історію  цих хворобливих уподобань змусив школярів задуматися про те, чи варто захоплюватися тим, що губить здоров'я і псує життя.

       Учасники заходу мали змогу ознайомитись з літературою, матеріалами з періодичних видань представленими на книжково – ілюстративній виставці – застереження «Шкідливі звички – шлях у безодню».

                                         

                                                    

      Дуже хочеться вірити, що такі бесіди дійсно допомагають підліткам переглянути свої бажання і зробити правильні висновки.  Всім нам потрібно пам’ятати: здоров’я, радість життя і щастя – в руках кожної людини!

Дивовижний світ тварин

                   

     4 жовтня, у світі відзначають Всесвітній день захисту тварин. Його мета — привернути увагу людства до прав тварин та їхнього добробуту та нагадати, що є тварини, які знаходяться на межі зникнення.

      Дата 4 жовтня вибрана не випадково. Це день католицького святого Франциска Ассизського, який вважається покровителем тварин. За переказами, святий  Франциск з особливою турботою ставився до усіх живих істот і відчував їхню біль і страждання гостріше за свої власні, міг спілкуватися з тваринами.

       В Україні Всесвітній день захисту тварин відзначається, починаючи із 2000 року.  Це свято шанують не тільки представники природоохоронних організацій, а й просто звичайні люди, в житті яких тварини займають особливе місце.   Статистика свідчить, що у світі щогодини зникає близько трьох видів тварин. Щодня зникає понад 70 видів фауни та флори. За останні 25 років біологічне різноманіття нашої планети зменшилося більш ніж на третину. Це привід замислитися над тим, що люди повинні бути захисниками своїх «менших братів». Адже планета Земля належить не лише людству: і люди, і тварини, і рослини — єдине ціле.

     До Всесвітнього дня захисту тварин працівники бібліотеки підготували  книжкову виставку "Дивовижний світ тварин".

     На  виставці  представлена література, в якій можна знайти матеріал про різні види тварин, як правильно їх доглядати і лікувати, піклуватися про них та оберігати. Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитись з представленими на виставці книгами та взяти їх з собою. Адже тваринний світ такий цікавий і незвіданий.

              Пам’ятайте, що всім братам нашим меншим потрібна турбота, ласка і ваша любов. 

Лине слава козацька з далеких віків

         Свято Покрови Пресвятої Богородиці з 2023 року згідно з Указом Президента святкуємо 1 жовтня.   Вона є заступницею і захисницею від ворогів. Водночас українці відзначають: День українського козацтва, День створення УПА, День захисників і захисниць України.

       У цей день українці вшановують історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності. Українське козацтво – надзвичайно цікаве і важливе явище в історії як країни, так і світу. Козаки дивували, захоплювали, надихали художників і літераторів на створіння своїх шедеврів, берегли рідну культуру і звичаї. Секрет успіхів козаків тримався на трьох китах: фізична досконалість, кодекс честі і доблесне керівництво.

     З нагоди свята у бібліотеці проведено історичний екскурс  та   організовано книжково - ілюстративну виставку  «Лине слава козацька з далеких віків». 

 Читачі дізнались  про те, хто такі запорожці, про державну діяльність українських вояків, їх  героїчну  звитягу,  походи,  про життя  та побут козаків на Січі, про славні  звичаї, традиції та легенди . 

      Читачі можуть  також ознайомитися з книгами,   представлені на виставці,  які  дозволять зануритись  у неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби.  

     Ми українці - нащадки воїнів-русичів, козаків, січових стрільців і вояків УПА, зараз, в період повномасштабної війни виборюємо кожен клаптик рідної землі, захищаючи свої кордони. Героїчне минуле України поєдналося з героїчним теперішнім. А гасло «Слава Україні! Героям Слава!» стало офіційним вітанням українського війська.