Прийміть найщиріші вітання і побажання з нагоди професійного свята - Всеукраїнського дня бібліотек!
Бажаємо вам нових трудових звершень, успіхів у вашій почесній справі, невичерпної енергії, оптимізму, міцного здоров'я, щасливої долі, родинного тепла і вдумливих, допитливих, розумних, талановитих і добрих серцем читачів.
Маловідоме гірське озеро Росохан – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення площею 4,7 га. Озеро розташоване на схилах хребта Аршиця на висоті 1120 м і живиться водами з г. Верх-Менчелик (1554 м).Розміри самого озера відрізняються залежно від пори року та кількості опадів. У середньому довжина озера становить близько 60 м, ширина – 20 м, глибина – до 4,5 м. Вода тут холодна навіть влітку і чиста, в ній відсутні ознаки життєдіяльності мікроорганізмів, що може свідчити про наявність у складі води мінералів. За однією з версій, озеро утворилося внаслідок падіння метеорита.
Монастир в урочищі Лужки (біля с. Осмолода)
Один з найстаріших монастирів у нашій області – Святоандріївський скит. Ще перед Другою світовою війною дочірній монастир Студійського уставу Унівської Лаври неподалік Осмолоди, у надзвичайно мальовничій місцині, заснував митрополит Андрей Шептицький.У 1944 році він припинив свою діяльність. І лише на початку 90-х років монахи-студити почали відновлювати зруйнований скит. Сьогодні тут збудовано і освячено величний храм та кілька будівель.
Форельне господарство (с. Осмолода)
Поблизу села Осмолода розташовані Лісовий музей і форельне господарство. Ці місця засновані у 1934 р. в урочищі Лютошари М.Саєвичем, який був призначений митрополитом А. Шептицьким управителем-охоронцем митрополичих лісів. Музей природи складався з п’яти відділів: лісовий, мисливський, ловецький (рибальський), бджільничий і бібліотечний. У районі, де широко розгорнулася туристична діяльність, у самому центрі Горган, діяв відомий карпатський курорт «Народна лічниця». Також тут проводили щорічні літні спортивні збори молодіжні пластунські та скаутські організації, діяли дитячі оздоровчі табори. Сьогодні форельне господарство Осмолодського держлісгоспу – найбільше в області.
«Кедрові палати» митрополита Андрея Шептицького (біля с. Осмолода)
Біля Осмолоди, в урочищі Підлюте, міститься резиденція митрополита Андрея Шептицького із цілющими мінеральними джерелами. Ця пам’ятка має багату історію. Оскільки ліси довкола віддавна належали греко-католицькій церкві, сюди у 1809 році переїхав митрополит Антін Ангелович. У середині ХІХ ст. митрополит М. Левицький у Підлютому успішно лікувався від ревматизму, після цього спорудив тут «Кардинальські палати». Надалі практично всі митрополити брали участь у благоустрої території, а митрополит Андрей Шептицький спорудив тут нові «Кедрові палати». У 1930-ті роки біля численних мінеральних джерел збудували купелі, у яких могли оздоровлюватися не тільки служителі церкви, а й усі охочі.
Пластовий табір-музей «Сокіл» (поблизу с. Гриньків)
Пластовий табір-музей «Сокіл» є найдавнішою оселею «Пласту», яка була освячена в 1926 році. З огляду на суспільну важливість табору, у 2009 р. «Сокіл» визнано пам’яткою культурної спадщини України. Щороку (до 1939 р.) тут відбувалися табори для юнацтва, які мали велике значення для національного виховання і фізичного гарту молоді під час польської окупації. В 1990 р. пластуни повернулися на «Сокіл».
Ангелівська домниця (між селами Лази та Гриньків)
Доменна піч в урочищі Ангелів – єдина в Україні пам’ятка старовинної культури виробництва ХІХ ст., що відносно добре збереглася до наших часів. Побудована вона в 1810 році за сприяння греко-католицького митрополита Антіна Ангеловича, звідси і походить назва поселення Ангелів. Кам’яні стіни печі місцями сягають понад 3 метри. Отвір, через який лився чавун, – на зріст людини. Враховуючи унікальність та історичну цінність споруди, її зображення розміщене на гербі району.
Хрест святої тверезості (с. Ясень)
За одним із переказів, Хрест святої тверезості встановлено на місці спаленої корчми, в якій місцеві лісоруби пропивали зароблені тяжкою працею гроші. Жінки лісорубів спалили корчму, а на її місці встановили хрест як засторогу пияцтву. За іншою версією, Хрест встановлено під час поширеного на той час активного руху за тверезість. Ініціатором руху була церква і товариство «Просвіта». В кожному селі створювалися Братства тверезості, відбувалися місії за участю духовенства та встановлювався пам’ятний хрест з відповідним написом.
Літературно-меморіальний музей Івана Вагилевича (с. Ясень)
Музей відкрили в 1995 році в селі Ясень – на батьківщині видатного письменника, етнографа і просвітителя, члена «Руської трійці», яка в 1837 році видала альманах «Русалка Дністрова». Музей розташований у будинку, який колись належав родині письменника, біля якого в 1937 році було споруджено пам’ятник з написом: «Пробудителям Галицької землі отцям М. Шашкевичу, Я. Головацькому та І. Вагилевичеві в століття «Русалки Дністрової». У п’яти кімнатах розміщено понад тисячу експонатів. Це в основному фотографії письменника та його друзів, односельчан, друковані видання, документальні матеріали тощо.
Свято-Покровський монастир на горі Чуриків (с. Закерничне)
У давнину на Бойківщині поблизу села Закерничне на горі Чуриків був чоловічий монастир. Його зруйнували турки. Зараз на тому місці на висоті 950 метрів над рівнем моря завершується будівництво Свято-Покровського монастиря та монастирської церкви Всіх Святих українського народу. Монастир будується винятково на пожертви. Будівничим та ігуменом цього монастиря є ієромонах Іван-Василь Коваль. У 1994 році Владика Софрон Дмитерко дав благословення на екзорцизм, і до сьогодні отець-ігумен Василь-Іван зцілює хворих від всяких недуг молитвою та копієм.
Початком української еміграції до Канади офіційно вважають 1891 р., коли на кораблі «СС Орегон» 7 вересня до порту Квебек приїхали перші два поселенці — Іван Пилипів і Василь Ілиняк з села Небилова. З їхнім прибуттям розпочався потік українських іммігрантів на незаймані землі Канади.
Геологічне утворення «Павлівський камінь»
Павлівський камінь – це геологічне утворення висотою 30 м. Воно розміщене у трикутнику лісового масиву, приблизно на однаковій відстані від трьох населених пунктів — сіл Князівське, Підлісся і Дуба. Про його унікальність свідчить той факт, що чеські будівельники змінили напрямок при будівництві магістрального газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород, щоб зберегти дивовижну скелю.На думку істориків, в давнину цей камінь слугував своєрідним капищем ранніх християн. Про це свідчить чашове заглиблення для жертовного вогню на вершині каменя та ряд ліній обабіч скелі.
Історико-краєзнавчий музей (с. Цінева)
Цінівський історико-краєзнавчий музей – один з найбільших за кількістю пам’яток культури і побуту Бойківщини, заснований в 1976 році. Він розташований у старовинній будівлі Цінівської школи, яку колись називали Білою школою, оскільки ця будівля милувала і захоплювала всіх своїм білим кольором. Школа збудована громадою села в 1910 році. А кошти для будівництва виділила фірма «Глезінгер» як компенсацію селянам за землю, яку вони віддали для прокладання залізничної дороги (так званої вузькоколійки) в гори.У п’яти залах музею зібрано понад п’ять тисяч пам’яток матеріальної та духовної культури. Це документи історії та археології, нумізматичні колекції, предмети ремесла і побуту. Музею присвоєно звання народний.
Замок польського магната Скарбка (смт. Рожнятів)
У ХV ст. в Рожнятові був збудований добре укріплений замок, який мав дві бійниці і два підземні ходи: до лісу в урочище Батурин і до Василіанського монастиря (зараз Підмонастир). Він був оточений глибоким ровом з водою. Будівництво його пов’язують з іменем графа Станіслава Скарбка (1780-1848 рр.) – відомого землевласника і мецената. Він був засновником театру у Львові (тепер – будинок театру імені Марії Заньковецької).На початку ХХ ст. у замку-палаці Скарбка розміщувалися повітовий суд, поліція. Сьогодні це райвідділ внутрішніх справ з помітними готичними луками замкових вікон, але без вежі. Тепер ця споруда мало нагадує замок. Про те, що тут колись стояло могутнє укріплення, свідчать метрові стіни палацу та вбудована вежа. Окрім того, зберігся вал, залишки рову, кам’яних укріплень і частини замкового парку.
Краєзнавчий музей «Бойківщина» (смт. Рожнятів)
Музей відкрито в 2004 році під час святкування на Рожнятівщині Другого міжнародного фестивалю «Бойківська ватра-2004». Він розташований у старовинному будинку, який побудував на початку ХХ ст. український граф Думка. За радянських часів тут був суд, а потім – музей художника Володимира Харченка, картини якого – серед експонатів музею.Понад 400 пам’яток матеріальної і духовної культури Рожнятівщини знайомлять відвідувачів з історією району від ІІ-IV ст. н. е. і до наших днів. В експозиції музею значна кількість предметів побуту бойків, серед яких дерев’яне начиння, що мало велику популярність: ступа, жорна, сито, ночви, діжки, маслянка. Відвідувачі музею можуть ознайомитися з унікальною колекцією бойківських глечиків та глиняних виробів.
Перлиною прикарпатського краю можна назвати Івана Миколайовича Вагилевича. Він є одним із зачинателів нової української літератури в Галичині, увійшов в історію нашої культури як талановитий письменник, літературознавець, лінгвіст, фольклорист і етнограф, громадсько-культурний діяч.
Народився Іван Миколайович Вагилевич у селі Ясень (тепер - Рожнятівський район Івано-Франківської області) в сім'ї священика. Дитячі роки його минули серед селян-бойків. Багата народна творчість верховинців, їхні прадавні традиції і обряди, мальовнича природа навколишніх гір різко контрастували з безвідрадним становищем підневільного селянства, залишаючи глибокі враження в допитливого і спостережливого юнака. Іван закінчив чотирикласну школу в містечку Бучачі, потім - Станіславську гімназію (нині - Івано-Франківськ). У 1829 р. вступив до Львівської духовної семінарії, вихованці якої водночас були слухачами філософського факультету в університеті. Тут молодий Вагилевич зустрівся з М. Шашкевичем та Я. Головацьким. Захоплені патріотичними ідеями, вони вирішили „йти в народ", аби пізнавши його глибше, спробувати пробудити в ньому високі струни душі. Тимчасово залишивши навчальні студії, І. Вагилевич разом з Я. Головацьким на початку 1830-х років мандрував по Галичині, Буковині й Закарпаттю, збираючи фольклор, вивчаючи народний побут. Зібраний матеріал став справжнім набутком для сучасників і нащадків, знадобився в пізнанні духовної скарбниці нашого народу, його культури.
Повернувшись у середині 1830-х років до Львова, І. Вагилевич пристає до новоствореного гуртка української демократичної молоді „Руська трійця" (спочатку так називали трьох друзів, потім - увесь гурток), очолюваного М. Шашкевичем, і невдовзі стає одним з його лідерів. Наполегливо шукав І. Вагилевич прихильників та однодумців серед демократичної інтелігенції. Обдарований не лише літературно-науковими, а й організаторськими здібностями, він залучав до гуртка представників молоді, яка активно відгукувалась на заклик „Руської трійці".
У 1837 році, завдяки допомозі відомих південнослов'янських діячів культури, поблизу Будапешта, побачило світ перше літературно-фольклорне видання „Руської трійці", - „Русалка Дністровая". Це перша друкована на теренах підавстрійської України книжка, в якій на повну силу зазвучала жива народна українська мова і яка відкрила нові перспективи для розвитку літературної мови на західноукраїнських землях. 27 серпня 1937 року з нагоди виходу в світ "Русалки Дністрової" в селі Ясень було встановлено пам'ятник Івану Вагилевичу.
У 55-річному віці І. Вагилевич пішов з життя. Похований він у Львові на Личаківському кладовищі.
Пропонуємо вашій увазі віртуальну екскурсію по кімнатах музею Івана Вагилевича в с. Ясень. Музей відкрито в 1995 році. Експозиція музею розташована у будинку, який колись належав родині письменника .У п’яти кімнатах розміщено більше тисячі експонатів. Це в основному друковані видання, документальні матеріали, які передала музеєві Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника. Відвідувачів зацікавлять предмети побуту і гончарні вироби, одяг, взуття, якими користувалася колись родина Вагилевичів та жителі рідного села письменника. Окремим стендом оформлено родинні фото І. Вагилевича. Є в музеї видання альманаху "Русалка Дністрова" різних часів та інші книги. В окремій кімнаті представлено фотографії жителів села Ясень, які жили тут та боролися за вільну і незалежну Україну.
Сьогодні неможливо уявити вітчизняну літературу без фундаментального доробку Івана Миколайовича Вагилевича. Його творча спадщина - то коштовна перлина в духовній скарбниці українського народу.
