Україна без бар'єрів

        Національний тиждень безбар'єрності у 2026 році проходить в Україні з 25 по 31 травня. Головна мета ініціативи — привернення уваги суспільства до формування безбар'єрного середовища, створення рівних можливостей для всіх громадян та забезпечення безперешкодного доступу до послуг, інфраструктури, освіти й роботи.

     Це час, коли ми об’єднуємося, щоб привернути увагу до важливості доступного середовища, де кожен і кожна, незалежно від віку, інвалідності, статі чи інших особливостей, може: 

 вільно пересуватися, навчатися та розвиватися,  працювати та будувати кар’єру, подорожувати,  користуватися державними та приватними послугами,  бути активними громадянами.

    В основі філософії безбар’єрності лежить повага до людини. Це проявляється не лише у створенні безпечного середовища для людей з інвалідністю, людей старшого віку, батьків із дітьми, людей із порушеннями зору, слуху, з ампутаціями, на кріслах колісних (а таких в умовах триваючої збройної агресії РФ стає поряд все більше), а й у максимальному збереженні їхньої автономності та самостійності, залученості до активного життя, рівних можливостях для всіх.

     Наша бібліотека долучилася до проведення тижня безбар'єрності. З дітьми проведено годину спілкування " Не будь байдужим до проблем інших" та оформлено викладку   " Україна без бар'єрів".  

       Цей тиждень — можливість більше дізнатися про це, навчитися спілкуватися без дискримінації, з повагою до чужого досвіду, стати ближчими і відкритішими одне до одного.

      Ми різні — ми рівні!

Вишиванка - душа українського народу

     День вишиванки – це не просто свято, це живий зв’язок із нашими предками, з їхньою мудрістю, красою та духом. Це міжнародне свято, яке покликане зберегти давні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Відзначається щороку в третій четвер травня, об’єднуючи українців не тільки на рідній землі, а й по всьому світу.

   Вишиванка – це не просто одяг, це символ нашої національної ідентичності, в якому закодовано історію, культуру та духовність нашого народу. Кожен регіон України має свої унікальні орнаменти та кольори, які відображають особливості місцевої культури і традицій. Вишиванка завжди була більше ніж просто вбранням; вона служила оберегом, передавала родові знаки та була частиною важливих обрядів.

   З нагоди Міжнародного дня вишиванки  в бібліотеці презентовано виставку- інсталяцію  "Вишиванка – душа українського народу".

       День вишиванки – це нагода не тільки відзначити нашу культурну спадщину, а й згуртуватися у складні часи, підтримати один одного і показати світові силу та красу українського народу. Це свято, яке живе в серці кожного українця, де б він не був, і яке завжди буде символом нашої національної гордості та єдності.

Син покутського краю

    14 травня цього  року виповнюється 155 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.

       З нагоди літературного ювілею бібліотека  підготувала літературне досьє та оформила книжкову виставку – портрет «Син покутського краю», на якій широко представлені твори письменника, літературна критика та інформаційні джерела про життєвий і творчий шлях В.Стефаника.

   Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів на Станіславщині (сьогодні це Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина. Батько В.Стефаника був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати сину найкращу освіту.

Майбутній новеліст навчався три роки в рідному селі Русові, три роки у Снятинській школі, потім у 1883 році вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його виключили за участь у Покутській трійці у 1890 р.

В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. Університет покинув, бо медицина його не цікавила.

У 1897 році відбулись перші публікації його новел у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник». Свої новели писав  російською, польською та чеською мовами.

У 1899 у Чернівцях, з’явилася перша збірка прози Стефаника “Синя книжечка”.

«Першим українським новелістом», «володарем селянських душ», «великим майстром слова», «володарем тяжкого слова», «сільським філософом» – називають В.Стефаника.

1900 року у Львові з’явилася друга збірка письменника «Камінний Хрест».

У 1903 В.Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з М.Старицьким, Панасом Мирним, М.Коцюбинським, Миколою Вороним. Також був знайомий з Лесею Українкою, Ольгою Кобилянською, Іваном Франком.

26 січня 1904 року Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було 3 синів, та після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43 роки Стефаник став вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.

Був депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 року до 1918. Він захищав інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини.

7 грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові біля матері згідно з заповітом новеліста.

Василь Стефаник: творчість

   В. Стефаник — один із представників Покутської трійці (умовне об’єднання трьох українських письменників: Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини. Назва походить від регіону, оскільки усі троє були з Покуття. Завдяки постійній та тісній співпраці молоді письменники пройшли так звану Франкову школу та сформувалися під його безпосереднім впливом. Саме І.Франко брав активну участь у становленні та формуванні таланту Стефаника, Мартовича та Черемшини.

  Творчість В. Стефаник розпочав поезіями в прозі (1896-1898 рр.). У жовтні 1897 р. на сторінках чернівецького, часопису «Праця» була надрукована новела «Виводили з села», пізніше — новели «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка» та «Сама саміська», які одразу зробили його широковідомим українським письменником. Ці твори ввійшли до першої збірки В. Стефаника «Синя книжечка» (1899 р.). Пізніше виходили книги новел «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), «Моє слово» (1905 р.), «Земля» (1926 р.). Шанувальники творчості митця називали його, за висловом Марка Черемшини, «поетом мужицької розпуки».

  Новаторство Стефаника полягає у тому, що він є творцем психологічної новели. Він будує сюжети не на розвитку зовнішніх подій, а на змінах почувань та переживань. У творах письменника немає авторських роз’яснень та тлумачень, говорять, роздумують самі персонажі. Тому його твори побудовані на монологах та діалогах. Він прагнув, щоб кожне слово у його новелах звучало, як згусток людського болю, повноголосо. Його твори стилі, глибоколіричні, що порівнює їх із народною піснею.

   Твори письменника здобули широкої популярності не тільки в Україні. Він вважається талановитим майстром психологічної новели, одним із найкращих у світовій літературі. Талант Стефаника-новеліста високо оцінювали Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Ольга Кобилянська та інші видатні митці слова.

Велике і прекрасне слово Мати !Від неї все на світі ! Навіть світ...

     У календарі свят для мами визначений особливий день, який відзначається в Україні у другу неділю травня, цьогоріч він припадає на 10 травня.

     Офіційне державне свято День матері встановлене Указом Президента України в 1999 році. Його святкування стає популярною і доброю сімейною традицією.

    День матері – напрочуд зворушливе свято, бо кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити, незважаючи ні на що.

      До Міжнародного Дня матері в  бібліотеці підготовлено книжкову виставку-огляд   «Велике і прекрасне слово Мати! Від неї все на світі! Навіть світ...».

   Увазі користувачів пропонується різноманітна література, яка стосується матері, як берегині домашнього вогнища, джерела ніжності, любові і краси;  сім’ї, родини, виховання, дозвілля тощо.

    В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість. Також вітаємо усі родини  з прийдешнім Міжнародним днем сім’ї!

Чорнобиль - біль і пам'ять України

                                                            

           26 квітня… Ця дата навіки вкарбувалася в пам’ять українського народу, розділивши життя на “до” і “після”. У цей день, 40 років тому вогонь Чорнобиля опалив долі мільйонів людей.

Чорнобильська катастрофа — це найбільша техногенна радіаційна аварія, що стала вічним болем, раною України та застереженням для світу. Вона зруйнувала долі мільйонів, спричинила героїчний подвиг ліквідаторів, які ціною життя зупинили атом, і назавжди змінила екологію, залишивши радіоактивну спадщину

Сьогодні, в річницю Чорнобильської трагедії, ми схиляємо голову перед пам’яттю загиблих і висловлюємо безмежну вдячність героям-ліквідаторам, які ціною власного життя та здоров’я врятували не лише Україну, а й весь світ від ще більшої біди.

До  відзначення 40- ої річниці Чорнобильської аварії   в бібліотеці  проведено  годину пам'яті  "Пам'ять з полиновим присмаком болю" та оформлено книжкову   виставку-пам'ять  "Чорнобиль -біль і пам'ять України".

                                           

      На виставці представлені книги, які розповідають про Чорнобильську трагедію. Це документальні і художні твори,що висвітлюють важливі питання стосунків людини з мирним атомом, жахливі наслідки аварії, спогади про тих, хто ризикував своїм життям і здоров’ям  задля порятунку мільйонів інших людей,  сучасне життя чорнобильської зони. 

   Тож запрошуємо     жителів села завітати до бібліотеки та ознайомитися з книжковою виставкою - пам’яттю "Чорнобиль - біль і пам'ять України".

    Чорнобиль – це рана, яка не гоїться, що болить досі, нагадуючи про крихкість життя, про ціну безпеки, про велич людського духу. Це не лише біль минулого, це урок на майбутнє та вічне застереження тим, хто і сьогодні посягає на мирне життя людей, розв’язавши війну, та погрожує світові ядерною зброєю. Ми, українці, які впродовж чотирьох десятиліть живемо з цим болем, знову змушені боронити свою землю від імперських зазіхань. І знову, ціною неймовірних жертв, рятуємо себе та увесь світ від жахливої катастрофи.

   Пам’ятаємо про Чорнобиль. Вічна пам’ять і вдячність загиблим!Хай переможе життя, хай переможе Україна!

Писанка незламності: Код нації

       Ось і настала найпрекрасніша пора року весна. З її приходом оживає природа, повертаються з далеких країв птахи, зодягаються в зелень ліси та діброви. І саме з весною приходить в нашу оселю найголовніше свято християн – Пасха, або Великдень. Це величне свято світлого Воскресіння Христа, який приніс себе в жертву за гріхи людей і спокутував їх своїми стражданнями. Воно супроводжується численними прекрасними звичаями і традиціями, які ми зберігаємо, розвиваємо та передаємо з покоління в покоління.

    Головним символом цього свята в Україні є писанка. Вона не лише прикраса Великоднього столу, але й дивовижний витвір народного мистецтва. Для того, щоб діти краще пізнавали, зберігали та примножували народні традиції свята та познайомилися із технікою виготовлення писанок у бібліотеці організовано книжкову виставку « Писанка незламності:Код нації», презентація якої відбулася напередодні цього величного свята Воскресіння.

 Тож бережімо цей неоціненний скарб, любімо, плекаймо, і пам’ятаймо – «доки люди писатимуть писанки, доти в світі існуватиме любов».

                        З дітьми також проведено Великодні читання «Легенди про писанку».

Співачка гуцульського краю

    29 березня  виповнюється  145 років з дня народження поетеси з лагідним псевдонімом Марійка Підгірянка, яка вплела свою гірську квітку поезії у розмаїтий веселковий поетичний вінок України.

   Марійка Підгірянка- українська поетеса(справжнє ім’я - Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська; /29 березня 1881- 20 травня 1963 /народилась в селі  Білі Ослави на Івано-Франківщині, похована у Львові на Личаківському цвинтарі).

      Народилася в родині лісничого. У Марійки рано пробудився потяг до літератури, поезії. В 13 років вона пробує свої поетичні сили. В 1900 році екстерном успішно складає іспити в учительській семінарії у Львові. Отримує диплом на право вчителювати в школі. Відтоді 40 років віддана шкільній роботі та поезії.

   Більшість творів Марія Омелянівна написала для дітей і про дітей. У них вона «вкладала всю свою душу» і  читаючи їх ніби відчуваєш це тепло. Адже у своїх творах Марійка Підгірянка вчить дітей любити і поважати старших, а особливо маму та допомагати їй у всьому. Крім любові до родини, до рідної оселі, поетеса вчила любити, шанувати  і дорожити ще одною матір’ю – Україною. А основними мотивами віршів  Підгірянки є сподівання та  мрії про краще майбутнє свого народу.

   Для того, щоб діти ще більше могли дізнатися про творчість поетеси у нашій бібліотеці організовано викладку літератури «Співачка гуцульського краю».

             Тож запрошуємо всіх до нашої книгозбірні ознайомитися із чарівним світом творів Марійки Підгірянки.