Світова спільнота 18 квітня відзначає День пам’ятників та історичних місць. Його девізом став заклик “Збережемо нашу історичну батьківщину”.
Цей день у 1982 році було встановлено Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників і визначних місць (ICOMOS), створеної при ЮНЕСКО. Свято відзначається у світі з 18 квітня 1984 року щорічно. В Україні цей день називається “День пам’яток історії та культури” і встановлений відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 № 1062/99, його також відзначають щорічно 18 квітня.
Україна − держава з багатовіковою історією та культурою. Кожна епоха залишає нам у спадщину пам’ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію чи особистість. У кожному регіоні є свої визначні пам’ятки - перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання.
Тож до вашої уваги інформ - реліз про історичні пам'ятки , які знаходяться на території нашого села .
Пам’ятник Івану Вагилевичу
В тридцятих роках, а точніше — в 1937-му, у селі Ясень був споруджений пам'ятник членам «Руської трійці», в яку входив і наш земляк І. Вагилевич. Ось як описує подію відкриття цього пам'ятника та його подальшу долю в історико - публіцистичній збірці «Ясень» (видавець ТзОВ «Острозька друкарня», рік видання 2005, стор. 80, 31, 82) ясенчанин Р. Левицький: «27 серпня 1937 року жителі Ясеня та навколишніх сіл зібралися біля церкви св. Петра і Павла, щоб урочисто відзначити 100-річчя виходу в світ «Русалки Дністрової». Так була встановлена меморіальна дошка зі словами Т. Шевченка «Возвеличу малих рабів отих німих і на сторожі коло них поставлю слово». Промову біля церкви виголосив декан Перегінської церкви Патрило. Після того всією громадою вирушили до місця, де було встановлено виготовлений з червоного граніту пам'ятник. На ньому були викарбувані слова: «1837-1937. Пробудителям Галицької землі отцям М. Шашкевичеві, Я. Головацькому та І. Вагилевичеві в століття «Русалки Дністрової». Вагилевичі і Громадяне Ясеня. 27 VIII 1937».
У 50-70-х роках в державі поширилась атеїстична пошесть, масово закривали церкви, руйнували хрести, а також історичні пам'ятники, на яких були зображені хрести. Лихо не обминуло і цей пам'ятник. З нього також зняли хрест. З часом на тому місці був поставлений пам'ятник самому І. Вагилевичу. Той пам'ятник був виготовлений неякісно і позбавлений художнього смаку, а тому на його місці згодом поставили третій пам'ятник, який можна побачити і в наші дні.
Пам’ятник Івану Вагилевичу двічі зазнав реконструкцій, останньої у 1986 році. А 17 червня 1995 року в с. Ясені урочисто відкрили музей Івана Вагилевича.
Хрест "В пам'ять святої тверезості"
Мабуть, в нашому краї нині нема жодної дорослої людини, яка б не чула - не відала про те, що в горішній частині гірського села Ясень більше століття існує так званий пам'ятник тверезості. Його споруджено у вигляді хреста, на якому донині зберігся напис: «На пам'ять святой тверезости 1874 Господи сружие на диявола крест твой дал сей нам». Про його унікальність ще в радянські часи повідомляли майже всі тогочасні засоби масової інформації. Згодом краєзнавці висунули таку версію щодо виникнення згаданого пам'ятника: буцімто хрест в Ясені спорудили місцеві горянки на попелищі спаленої ними корчми, в якій їхні чоловіки -лісоруби пропивали тяжко зароблені гроші.
За одним із переказів, колись в Ясені найбільшим промислом була заготівля лісу. Заробітчани важко працювали в лісі, щоб заробити на прожиття. І тут, де тепер «Хрест Святої Тверезості» була корчма, яку дуже полюбляли і відвідували ясенчани. Часто вони весь заробіток залишали в корчмі. Довго терпіли жінки і, нарешті, зібравшись, вони вирішили спалити корчму, а на її місці спорудили цей Пам’ятник. Яке було здивування чоловічої половини, коли зранку, на місці їхньої улюбленої корчми височів Хрест, на якому був напис, що свідчив про те, з якою метою це зроблено.
Згодом, знову ж таки в Ясені, але на долішньому цвинтарі, було «розсекречено» ще один такий же за зовнішністю хрест і з таким же написом . Журналіст «Новин Підгір'я» Іван Іванишин в районному часописі (публікація «Пам'ятники тверезості», №45 за 10 квітня 2004 р.) висунув іншу версію. Мовляв, в ті давні часи обидва пам'ятники тверезості були своєрідними оберегами села від «зеленого змія», бо знаходилися відповідно при вїзді і на виїзді цього населеного пункту.
Колись він стояв на земельній ділянці попри дорогу при в'їзді в населений пункт. Згодом на тому місці вирішили збудувати початкову школу, тож безбожники-атеїсти хотіли розп'яття взагалі зруйнувати. Але власник присадиби Пилип Олексюк вночі перевіз його на кладовище і заповів, щоб після смерті він спочивав під отим хрестом. Звичайно, рідні виконали його останню волю.
З виявленням другого пам'ятника тверезості виникла й інша версія причини встановлення розп'ять у Ясені, кардинально відмінна від попередньої. Сумнівним видалося те, що корчма стояла при в'їзді в село збоку Гринькова, бо переважно такі заклади тогочасної торгівлі функціонували в центральній частині населеного пункту. На місці, де збудували початкову школу, колись теж не було житла. За логікою, там також мала стояти корчма, тож якщо жінки спалили одну корчму, то мусіли вчинити так само і з другою. Насправді хрести-близнюки служили оберегами, але не від «зеленого змія», а дійсно «святої тверезості», себто чистоти Христової віри.
Як кажуть, обидва припущення мають право на існування. Безперечною в обох випадках є також думка про те, що історичні факти появи згадуваних хрестів тверезості базуються на певній тогочасній ідеології суспільного життя. А вона мовою історії говорить про пропаганду антиалкогольного руху на Галичині, проголошену митрополитом Йосифом Сембратовичем і, як наслідок, пояснює причину появи символічних пам'ятників.
За іншою версією, після скасування панщини в Галичині в 1848 році майже по всіх селах при фільварках (господарствах панів) були створені гуральні, що виготовляли горілку. Селянам за роботу частково платили оковитою, що призводило до споювання чоловіків, значна частина яких ставали алкоголіками.
В цих умовах, на Галичині шириться рух тверезості, по селах створюються Братства тверезості. Ініціаторами руху була церква і товариство «Просвіта». Братства тверезості засновувалися при церквах. Кожен мирянин чоловічої чи жіночої статі міг вступити в братство. При вступі, людина, поклавши руку на Євангеліє, давала присягу, що не буде вживати алкоголю. В селах відбувалися місії за участю духовенства (можливо й митрополита Йосифа Сембратовича), встановлювався пам’ятний хрест з відповідним написом: «Хрест переміг поганство, Хрест переможе пияцтво» або «На пам’ять святої тверезості» .
Проведена робота дала результати. Люди перестали пиячити, закривались корчми. Не мали збуту своєї продукції гуральні (спиртзаводи), а вони були в маєтках поміщиків. Селянство було врятоване від повної руїни матеріальної та було закладено основи для піднесення моралі, духовності, національної свідомості. Молодь вступала до лав товариства «Відродження» девізом якого було «Ми не п’ємо і не куримо».В роки більшовицького режиму багато хрестів тверезості за іронією долі були знищені. Збереглися вони переважно в тих селах, де селяни встигли перенести їх на цвинтар або біля церкви.
Пам’ятник Примирення
2 вересня в ході відзначення 196-річчя з дня народження одного із засновників «Руської Трійці» Івана Вагилевича на подвір'ї Ясенської ЗОШ І-ІІІ ст. урочисто відкрито пам'ятник загиблим воїнам у II світовій війні. Тут в алфавітному порядку на граніті вписано 176 імен ясенських воїнів, які загинули у лавах УПА та Радянської Армії.
Ідея встановлення-хреста виникла ще у 2005 році під час святкування у селі сторіччя «Просвіти». Саме тоді уродженець Ясеня Роман Василишин запропонував поставити на честь героїв пам'ятник. Виготовляли його в Рівненській області, а на Рожнятівщину привезли у 2006 році. За організацію встановлення пам'ятника взявся головний лікар обласного санаторію «Ясень», депутат облради Зіновій Васильків, сільська влада на чолі із головою Володимиром Вагилевичем облаштували територію, чим могли допомагала й місцева громада, вчителі, працівники санаторію, підприємці. Завзято попрацював тут і житель Сваричева Петро Жолобак зі своїм сином Анатолієм. І ось спільними зусиллями пам'ятник встановлено. На його урочистому відкритті священики відправили панахиду за упокій душ загиблих. Поіменно^ згадали героїв у своїх виступах сільський голова Ясеня Володимир Вагилевич, голова РДА Василь Комар, п. Роман Василишин, Зіновій Васильків, сільський депутат Марія Годованець. Хвилиною мовчання пом'янули своїх рідних ясінці.
Назва пам’ятника символічна, адже не секрет, що існував конфлікт між жителями села про те, ким були учасники УПА – героями чи ворогами народу. Не відомо,чи встановлення цього пам’ятника поклало крапку конфліктам, та фактом є те, що він вшановує пам’ять справжніх борців, вірних та самовідданих синів і дочок нашої країни.
Пам’ятник на честь скасування кріпосного права
На обійсті ясенчан подружжя Марії Захарівни та Леона Остаповича Савчиних височить металево-бетонний хрест із таким написом (дослівно): "На памятку даной свободи дня 3 Мая 1848 Громада Ясинь 1874". Звичайно, всі розуміють, що розп'яття присвячене відомій події—скасуванню панщини та кріпацтва. Як бачимо, воно отримало поширення і на віддаленому від тогочасного цивілізаційного процесу Карпатському регіоні. Але щодо даного пам'ятного подячного знака, то загадковими є принаймні два аспекти. По-перше, різниця у датах: 1848 і 1874, тобто різниця у часовому вимірі складає аж 26 років. На жаль, точної відповіді нема, як мовиться, ні письмової, ні словесної. Хіба що припущення та здогадки.
Пенсіонери Савчини розповідали , що відколи себе пам'ятають, перед їхнім помешканням хрест був завжди. А поруч з ним, по обидва боки, росли дві липи. Оскільки вони були старими та струхлявілими (як правило, колись при встановленні розп'ять у громадських місцях водночас садили і дерева), бо було їм вже більш як 200 років і вони становили загрозу-могли впасти—для житлового будинку та господарських споруд, то у 80-тих роках минулого століття їх зрубали. Не знає подружжя, чому така різниця у встановленні пам'ятника. Натомість авторові цих рядків пощастило зустріти старожила-ясенчанина, який розповів наступну згадку-легенду.
Отож, жив-поживав колись у Ясені економ на прізвисько Леон Паскудний (відзначався надмірною суворістю і жорстокістю по відношенню до кріпаків, за що його так і прозвали). Він був правителем місцевого так званого фільварку (щось подібне до нинішнього фермерського господарства), у якому тяжко трудилися підневільні селяни на полі, у стайнях та кошарах, а також лісорубами у навколишніх лісах. За найменшу провину чи непослух наказував бити людей кінськими батогами, через що дехто втрачав здоров'я, а дехто від отриманих побоїв навіть помирав.
Коли скасували панщину, ніхто не захотів терпіти економу й вони вже не гарували на пана, через що той розорився. Відтак отой Леон Паскудний прожив ще самотньо (сім'ї не мав) зо двадцять років й віддав Богу душу. Аж тоді сільська громада перед його оселею і встановила хрест як подяку за свободу...
7 вересня 1848 року було видано указ про ліквідацію панщини. Хоча ліквідація панщини не вирішила проблем села, але сам факт скасування був прогресивним явищем. На честь цієї події в 1874 році жителі Ясеня поставили пам'ятний хрест, який зберігся і до сьогоднішніх днів. Знаходиться цей хрест на приватному подвір'ї Л.Савчина. Цього року буде 173 роки з дня скасування панщини та кріпосного права.
Пам'ятний знак на честь Героїв Небесної Сотні і воїнів Ато
В Ясені на мальовничій місцині поблизу швидкоплинної річки Лімниця при в'їзді у населений пункт встановили пам'ятні знаки Героям Небесної Сотні і воїнам АТО. Перший виконаний у оригінальному стилі козацької сторожової вежі із світлинами загиблих на Євромайдані. Інший символізує розп'ятого Христа, а неподалік — гранітна стела з молитвою за Україну у часі війни, у тексті якої написано; "Господи Боже сил, Боже спасіння нашого, Боже єдиний, що твориш чудеса, зглянься в милості і щедротах на смиренних рабів Твоїх і чоловіколюбно вислухай і помилуй нас. Ось бо вороги наші зібрались на нас, щоб погубити нас і зруйнувати святині наші. Тому ми грішні і недостойні в покаянні і з умиленням молимось Тобі: поможи нам, Боже, Спасителю наш, і ізбави нас ради Імені Твого, щоб не сказали вороги наші: "Бог покинув їх і нема Ізбавителя і Спасителя" Радше хай пізнають всі народи, що Ти єси Бог наш, а ми - люди Твої, силою Твоєю бережені. Створи з нами знамення на благо, щоб ненависники наші побачили нас і впокорилися. Так, Господи Боже, Спасителю наш, Сило і Упокоєння і Заступнику наш, не згадай беззаконь і неправд людей Твоїх, і не відвернися від нас у гніві Твоєму, але в милості і щедротах посіти смиренних рабів Твоїх, що припадають до Твого благоутворія. Повстань на поміч нам і оберни нечестиве зухвальство їх на страх і втечу. Христолюбивому ж воїнству нашому подай у сильній відвазі і мужності погнати і наздогнати і в Імені Твоєму перемогти їх. А тим, яким Ти призначив покласти в бою за вітчизну своє життя, прости їм прогрішення їх і в день праведної відплати Твоєї подай вінці нетлінні. Бо Ти єси Заступник, і Переможець, і Спасіння всім, хто на Тебе уповає, і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас і на віки віків".
Дай, Боже, аби молитва ясенчан і всього українського люду вберегла тих, хто став на смертельний герць з ворогом.
Україна сповнена своїми дивами. Вона несказанно багата на культурні пам'ятники та різні історичні визначні пам'ятки, але чи буде у наших нащадків можливість помилуватися ними, доторкнутися до минулого, цілком залежить від нас.
Вивчайте, гордіться та бережіть свою історію! Подорожуючи по своїй землі, ми відкриємо для себе багато нового і цікавого.
