Улюбленими письменниками з перших кроків самостійного читання стали Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Олександр Пушкін, Ганс Хрістіан Андерсен. Напевне, можна досить легко і просто здогадатися, чому свій літературний шлях Оксана Дмитрівна розпочала саме з казок.
Перебуваючи з дитинства у «педагогічному середовищі, вона і сама мріяла стати вчителькою». Тому, коли в роки Першої світової війни мати в другу зміну в приміщенні «Дому трудолюбія» організувала безкоштовну школу для біженців і робітників, дівчинка охоче допомагала їй у цій роботі.
У шістнадцять років Оксана почала працювати вихователькою в дошкільному дитбудинку. Тут вона створює інсценівки і казки спеціально для дітей, які зразу ж доходили до малого читача: твори читали діти або дітям, а інсценівки ставилися на сцені.
Навчалася Оксана в гімназії, потім у робітничій школі. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти.
Потім був Інститут народної освіти у Харкові, після якого майбутня письменниця пішла працювати до колонії імені М. Горького, якою керував у ті часи легендарний педагог Антон Семенович Макаренко.
У дев’ятнадцять років Оксана Іваненко в часописі для дітей «Червоні діти» друкує перше оповідання, а перша книжка для дітей «Майка та жабка» була надрукована в 1930 році.
На першу надруковану казку схвально відгукнулися Корній Іванович Чуковський та Самуїл Якович Маршак. Зокрема, К. Чуковський так написав про молоду письменницю: «Серед казкарів Оксана Іваненко посідає особливе місце. Вона уподобала жанр напівчарівної казки з пізнавальним, природничим ухилом. Хоч у сюжетах її казок і проявляється певна доля фантастики, хоч і бурульки, і тварини, і квіти, й дерева розмовляють у них людською мовою, фантастика – лише ошатне прикриття, футляр для тих наукових відомостей, які приховані всередині».
Отож, ще з юного віку письменниця чітко й однозначно визначила напрямок своєї літературної дороги – писати для дітей. Відтоді вийшло в світ близько 50 книжок для юних читачів.
Війна не оминула сім’ю Оксани Дмитрівни: не повернувся чоловік (він загинув під Києвом у сорок першому). Письменниця залишилася сама з дітьми, з ними під час війни вона перебувала у Свердловську. В цей час виходять збірки її оповідань «Пошта прийшла» (1943), «Школа» (1944), «Життя коло смерті» (1945). Герої творів – школярі, які допомагають боротися з нацистами.
Після війни Оксана Іваненко повертається до Києва, пише нові твори для дітей. З 1947 по 1951 працює головним редактором журналу «Барвінок».
В особі О. Іваненко поєднались письменник, педагог, історик, літературознавець. ЇЇ романи про Тараса Шевченка та Марка Вовчка, оповідання про Г. Х. Андерсена, повість про першодрукаря Івана Федорова («Друкар книжок небачених») – це не лише наукові біографії, а й чудові художні твори.
Роботу над епопеєю про життя Великого Кобзаря «Тарасові шляхи» письменниця розпочала ще в довоєнні роки. У 1939 році вийшла в світ повість «Тарасові шляхи», а в 1961 – під цією ж назвою роман з п’яти частин, який охопив усе життя поета. Твір написаний на багатющих архівних, мемуарних, наукових джерелах. О. Іваненко побувала в тих місцях, де зупинявся поет, вивчила все, що збереглося про Т. Шевченка і його епоху. Цим і пояснюється величезний успіх «Тарасових шляхів».
Книга «Маленьким про великого Тараса» (1963) доступно розповідає дітям про Кобзаря, а також популяризує його поезію.
Оксана Іваненко відома як автор казок «Великі очі», «Чудесна квітка», «Три бажання» та інших. Розвиток сюжету в казках циклу «Великі очі» визначається образом лікаря, який лікує не хворих на звичайні недуги людей, а «брехунів, боягузів, базік, ледарів, заздрих і тому подібних хворих, що заважають собі та іншим».
Важливе місце у творчості письменниці займають природничі казки (наприклад, «Лісові казки», написані на науковій основі).
Відома Оксана Дмитрівна і як перекладачка з російської, датської, французької мов. Особливо багато зробила вона для перекладу і популяризації казок Г. Х. Андерсена.
У 1974 році Оксані Іваненко було присуджено Республіканську літературну премію ім. Лесі Українки за цикл «Лісові казки», повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та інші твори, що вийшли у видавництві «Веселка» у п’ятитомному зібранні.
У березні 1986 року письменниця була удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
У грудні 1997 року душа славетної майстрині художнього слова полинула у вічність.
Видання творів О. Іваненко з фондів нашої бібліотеки
Іваненко О. Твори : в 5 т. Т. 1 : казки / О. Іваненко; худож. В. Євдокименко; передм. І. Шкаровської. – К.: Веселка, 1984. – 331 с.: ілюстр., портр.
Іваненко О. Твори : в 5 т. Т. 2 : оповідання / О. Іваненко; оформ. В. Кавуна; худож. А. Резниченко. – К.: Веселка, 1984. – 255 с.: ілюстр.
Іваненко О. Твори:в 5 т .Т 3. Повісті./О.Іваненко;іл. А. Резниченка.-К.: Веселка, 1984. -348с.
Іваненко О. Великий шум : повість та оповідання / О. Іваненко; мал. Є. Гончаренко. – Перевид. – К.: Веселка, 1983. – 224 с.: ілюстр.
Іваненко О. Води з кринички : повісті, оповідання / О. Іваненко. – К.: Радянський письменник, 1981. – 216 с.Іваненко О. Марія : роман / О. Іваненко. – К.: Рад.школа, 1988. – 544 с.
Іваненко О. Тарасові шляхи : роман / О. Іваненко; мал. В. Касіяна; передм. О. Є. Корнійчука. – К.: Веселка, 1982. – 743 с.: ілюстр.
Іваненко О. Три бажання : казки, оповідання / О. Іваненко; худож. В. Євдокименко; передм. В. А. Костюченка. – К.: Веселка, 1986. – 271 с.: ілюстр., портр. – (Шкільна бібліотека).
Немає коментарів:
Дописати коментар