Знову у листопадові дні стукає у наші серця трагічна дата – вшанування пам’яті жертв голодоморів, яких на теренах нашої країни довелося пережити аж тричі. Та наймасштабнішим і найжахливішим був голодомор 1932-1933 років, який забрав не один десяток мільйонів людей. В цей період перестали битися серця понад чверті усіх українців, жодну родину не минуло страшне лихо – втрата рідних від голодної смерті. Навесні 1933 року в Українській Радянській Соціалістичній республіці від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 25 тисяч – щодня. Схилимо голови перед їх світлою пам’яттю. Тож спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні.
Про ті події вже написано багато наукових праць, книг, статей, знято фільмів. А втім, як і раніше, вона залишає багато таємниць, і запитань інколи більше, ніж відповідей.
Прцівники бібліотеки підготували короткий огляд книг, які можуть допомогти розширити знання про голод, його жертви і тих, кому вдалося вижити.
Василь Барка "Жовтий князь"
Твір Василя Барки - представника української діаспори у США - написаний у 1958-1961 роках. Він також став одним із перших у світовій літературі професійним прозовим твором, присвяченим Голодомору 1932-1933 років. Роман є лiтописом сiмейного життя родини Катранникiв. Хоча в його основі - власні спогади автора, який у молодості опинився на межі голодної смерті. Їх він виношував 25 років - записувати свідчення очевидців і свої власні почав у 1943 році, перебуваючи у таборі для переселених людей.Книга здобула схвальні відгуки на Заході. Французька газета "Ле Монд" у 1967 році визнала її "найкращим твором у повоєнній Європі на одну з найважчих тем".За цим романом Олесь Янчук у 1991 році на Київській кіностудії створив фільм "Голод-33".
Роман відомого українського письменника присвячено одній з найбільших трагедій XX століття - голодомору 1932-1933 pp .Написаний Ю. Бедзиком за живими свідченнями - й скупими документами чорної пори. Автор вірить, що разом з ним - читач не залишиться байдужим перед вселенським горем, якого зазнала наша земля в роки сталінського свавілля.
Євген Гуцало "Голодомор"
Повість «Голодомор» українського письменника Євгена Гуцало (1937–1995) розповідає про ті трагічні сторінки історії українського народу, які в радянські часи приховували навмисно. Сюжетна проекція трагедії голоду визначила картини 1932–1933 рр. Ми зобов'язані знати правдиву історію своєї землі — саме про таку історію розповідає повість Євгена Гуцала «Голодомор».
Наталка Доляк " Чорна дошка"
Страшні видіння приходять до головного героя книги, Саші, у снах. Висушені голодом жінка і маленькі діти заглядають йому в обличчя скляними очима, безмовно благають про допомогу, простягають до нього руки... Лесю Терновому, прадіду Саші, є що розповісти онукові про цих людей. Тому що він - один з них. Один з тих, хто вижив, пройшовши через пекло Голодомору 30-х років.
"Коні воронії" - твір відомого українського письменника Василя Козаченка. В ньому правдиво відображено події, що відбувались на Україні, зокрема селянські заворушення, переділ панської землі після революції, розгул численних банд в роки громадянської війни, встановлення Радянської влади на селі, колективізація з її позитивними і негативними наслідками, репресії невинних людей, голод і масове вимирання сільського населення. Всі ці та інші події викладаються устами головної героїні твору - сільської трудівниці, мудрої і розсудливої матері Докії Бондар.
Улас Самчук " Марія"
"Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933", - це посвята, якою Улас Самчук почав свій роман - перший художній твій про події Голодомору. Голодомор! Жах цієї трагедії подається крізь призму образу звичайної української жінки Марії, яка зіштовхується з ним на сімдесятому році свого нелегкого життя. Цей твір був написаний багато років тому, але і тепер він не втратив своєї сили та актуальності.
Світлана Талан " Розколоте небо"
Україна. 1930-ті роки. Варя виросла в заможній родині, у якій вміли та любили працювати, тому й господарство мали міцне. Але прийшли інші, лихі часи. Почалася колективізація, і все, що люди заробили своїм потом, потрібно було віддати... Хіба ж хто знав, яка страшна біда чекає на ці щедрі земл? Годі було уявити, що голодна смерть спустошить все навколо. Втративши чоловіка, родичів, Варя залишилась сама з маленькими дітьми. Хто зможе їх врятувати?
Марія Ткачівська " Голос перепілки"
Роман про голод очима дитини, про життя в українському селі та німецькому передмісті, про любов, зраду, молодість і старість, про глухі кути та світло надії. Колись давно Борис звабив скромну сільську дівчину Стефу і відмовився від свого сина Мартина. Стефа та її малюк були приречені на голод і злидні...
Хай священна пам’ять про невинно убієнних живе у наших серцях. Нехай ця пам’ять додає народу сили, мудрості і любові до своєї рідної землі, що спроможна прогодувати нас усіх і дати наснагу на розбудову сильної і могутньої держави – Україна!
Немає коментарів:
Дописати коментар