вівторок, 30 червня 2020 р.

Моє рідне село у глибинах карпатського краю

          Ясень – мальовниче підгірське село , де красуються гори карпатських Горган,  з яких гомінким дзюрчанням іскристих хвиль спускається Лімниця.  Тут небо найчистіше і сонце найясніше, весни запахущі, літа дзвінкоголосі, які розливають аромати зелених полонинських покосів, і янтарних смерек і ялиць. Сюди з’їжджаються охочі з усіх усюд по гриби і ягоди, збирають цілющі трави і коріння, п’ють не менше цілющу воду.  Перша згадка про Ясень відноситься до 1422 року. Вдруге село заселене в 1597 році Станіславом Жолкевським. Він прислав сюди 12 князів і священика Андрія Вагилевича. Місцевість була заросла ясенами, тому, князі вирубали та викорчовували дерева і оселилися жити.  Від великої кількості ясенів село одержало назву Ясень.
        Село Ясень одне з найвіддаленіших гірських сіл Рожнятівського району Івано-Франківської області. Воно знаходиться в серці Бойківщини. Це батьківщина українського поета, літературознавця, етнографа, одного з організаторів «Руської трійці», співавтора «Русалки Дністрової» Івана Вагилевича.
        Пречудові краєвиди тутешньої природи,  а також унікальні пам’ятки архітектури приваблюють туристів.  Завдяки своєму розташуванню, лагідному клімату та природним багатствам село має багато можливостей розвитку  туристично-рекреаційного потенціалу.                 Пропонуємо відео мандрівку " Моє рідне село у глибинах карпатського краю".                   Тут ви ознайомитесь з архітектурними пам'ятками, які знаходяться на території нашого села. Село багате на архітектурні пам'ятки.

                                                            Хрести тверезості ( 1874 р. 

  


          Таких у селі є два. Існує декілька версій появи пам’ятника в горішній частині села. Одна з них більше схожа на легенду, яка розповідає, що в корчмі на тому місці горе-ґазди пропивали останні копійки, а також землю. Жінки, обурені пияцтвом своїх чоловіків, спалили корчму і на її місці поставили хрест. Важко повірити, що корчму будували в кінці села, а не в центрі.
Журналіст «Новин Підгір’я» Іван Іванишин в своїй замітці «Пам’ятники тверезості»  в районному часописі від 10 квітня 2004 року висунув припущення, згідно з яким хрести тверезості були встановлені як своєрідні обереги села від «зеленого змія», бо знаходились відповідно на початку та в кінці села ( в зв’язку з будівництвом Долішньої початкової школи в 1959 р. один хрест жителі перевезли та встановили на цвинтарі ). Ця версія більш вірогідна, тому що, як відомо, в сер. ХІХ ст.. серед галицького жіноцтва був поширений антиалкогольний рух, організатором якого був галицький митрополит Йосиф Сембратович.

                                                                     Доменна піч ( 1810 р. )


                   Визначна пам’ятка архітектури, унікальне свідчення людської діяльності.
На лівому березі Лімниці за селом, в підніжжі гори Явірник розкинулось урочище Ангелів. Десь перед 1810 р. митрополит Галицької митрополії греко-католицької церкви у Львові Антоній Ангелович розпорядився побудувати тут доменну піч. Так виникло поселення з назвою Ангелів. Ангелівська домна мала 12 шахт, одну велику піч, дві гамарні, кузню. Коли ж стало ясно, що залізна руда, яку тут добували, не годиться для виплавки високоякісного заліза, наступник Ангеловича митрополит Левицький наказав у 1818 р. припинити подальші роботи. Відповідно, поселення перестало існувати.

 «Кедрові палати»


                                             

         Вище Кузьмінця, на лівому березі Лімниці, знаходиться урочище Підлюте, відоме своєю цілющою мінеральною водою. На початку ХХ ст. на мінеральні джерела звернув увагу Львівський єпископ Сембратович, який розпорядився побудувати в Підлютому резиденцію для свого літнього відпочинку. У роки першої світової війни будівля була зруйнована. У 20-х роках 
митрополит Андрей Шептицький наказав побудувати резиденцію для власного відпочинку, а для гостей – 2 будинки на 50 кімнат. У літні місяці А. Шептицький разом з гостями відпочивав у Підлютому дуже часто. В останні передвоєнні роки тут перебував відомий галицький лікар, дійсний член НТШ – Наукового Товариства ім.. Т. Шевченка у Львові, ректор Львівського університету Маркіян Паньчишин.
У роки Другої світової війни резиденція та будинки були зруйновані.
       Уже в 50-ті роки була побудована дача, в якій відпочивало тодішнє партійно-господарське керівництво Радянського Союзу та України. Ця дача також згоріла наприкінці 70-х років. Пізніше дача заново була відбудована і зараз перебуває в оренді Івано-Франківської греко-католицької єпархії. Кілька років тому поблизу «Кедрових палат» була збудована греко-католицька церква.

                                          Пам’ятник Івану Миколайовичу Вагилевичу


           27 серпня 1937 року жителі Ясеня та навколишніх сіл зібралися біля церкви св. Петра і Павла, щоб урочисто відзначити 100-річчя виходу в світ «Русалки Дністрової». Так була встановлена меморіальна дошка зі словами Т. Шевченка «Возвеличу малих отих рабів німих, я на сторожі коло їх поставлю слово». Потім вирушили всією громадою до місця, де було встановлено гранітний пам’ятник, на якому були викарбувані слова:
1837 – 1937
Пробудителям  галицької землі отцям М. Шашкевичеві,
Я. Головацькому та І. Вагилевичеві в століття «Русалки Дністрової»
Вагилевичі і Громадяне Ясеня.
27 VІІІ 1937
У 50 -70-х роках в державі поширилась атеїстична пошесть, масово закривали  церкви, руйнували хрести, а також історичні пам’ятники, на яких були хрести. Лихо не обминуло і цей пам’ятник. З нього також зняли хрест. Згодом на цьому місці був поставлений пам’ятник самому Вагилевичу. Той пам’ятник був виготовлений неякісно і позбавлений художнього смаку, а тому на його місці згодом поставили третій, який можна побачити і в наші дні.

                                                                        Музей Івана Вагилевича







       Будинок, де відкрито музей, почав будувати дяк Дем’ян Вагилевич у 60-х роках ХХ ст., але так і не закінчив будівництво.
З часом, за клопотанням членів “Просвіти”, депутатів Ясенської сільської ради і    підтримки керівників села, району і області будинок був викуплений у спадкоємця Івана Дем’яновича Вагилевича.
      17 червня 1995 року відбулося урочисте відкриття музею, на яке з’їхалися представники громадcькості з різних областей України, науковці, літератори, гості з-за кордону. На багатолюдному зібранні прозвучали цікаві історико-літературні виступи, вірші та пісні. Священики православної та греко-католицької церков відправили урочисту літургію та освятили приміщення музею І. М. Вагилевича.
       У 5 кімнатах розміщено понад 1000 експонатів. Це портрети й картини в різьблених рамах, карти, схеми, прикраси в стилі традицій народного декоративно-прикладного мистецтва. Цінні друковані видання, документальні матеріали передали музеєві Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника, Інститут українознавства та Івано-Франківський краєзнавчий музей. Експонуються тут дарунки від вчених – істориків, письменників, краєзнавців, книги В. Грабовецького, С. Пушика, В. Качкана та ін.
      Відвідувачів зацікавлять предмети побуту і гончарні вироби, одяг, взуття, якими користувалася колись родина Вагилевичів та жителі рідного села письменника. Окремим стендом оформлено родинні фото І. Вагилевича. Є в музеї видання альманаху "Русалка Дністрова" різних часів та інші книги. 
  Багато експонатів є унікальними. Серед найцікавіших експонатів музею є перший пам’ятник І. Вагилевичу до 100-річчя “Русалки Дністрової” 1937 р., який дістався музею у дар від родичів І. Вагилевича; листи, цінні подарунки, оригінальні документи, книги. Односельчани примножили експозицію музею вишивками, фотографіями минулих літ, що засвідчують важливе історичне минуле наших людей, їх життя при різних владах. Окремими стендами представлено фотографії людей села Ясень, які жили тут колись, які боролися за вільну і незалежну Україну.     Поступово музей поповнюється експонатами, які характеризують історію українського села Ясень.

                                                          Пам’ятник Примирення


      Встановлено цей пам’ятник 2 вересня 2007 року на території Ясенської ЗОШ. Відкриття пам’ятника проходило в рамках святкування 196-ї річниці з Дня народження Івана Вагилевича. На граніті в алфавітному порядку вписано 176 імен ясенських воїнів, які загинули в лавах УПА та радянської армії. Виготовили його на Рівненщині за сприяння уродженця Ясеня Романа Василишина.
      Назва пам’ятника символічна, адже не секрет, що існував конфлікт між жителями села про те, ким були учасники УПА – героями чи ворогами народу. Не відомо,чи встановлення цього пам’ятника поклало крапку конфліктам, та фактом є те, що він вшановує пам’ять справжніх борців, вірних та самовідданих синів і дочок нашої країни.

        Отож,якщо ви любите природу, пам’ятки старовини, архітектури, хочете зустрітися з унікальними творінням природи – відкладіть свої домашні справи, клопоти, і повсякденну метушню  та поспішайте на відпочинок до нашого неповторного, мальовничого села,  як частинки величного бойківського краю. Карпатські гори, швидкоплинна Лімниця, духмяні луки заповідних куточків назавжди залишаться у вашій пам’яті. 



четвер, 25 червня 2020 р.

Конституція - фундамент нашого суверенітету

     День Конституції України — державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України у 1996 р. День Конституції України — єдине державне свято, закріплене в самій Конституції:
      Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України.
     Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Прийняття Конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
      Ця Конституція діє і сьогодні.

      Пропонуємо увазі користувачів віртуальну виставку «Конституція України -  фундамент нашого суверенітету", яка присвячена Дню Конституції України та знайомить з історичними передумовами прийняття Основного Закону України, дає можливість простежити шлях, пройдений нашою державою від Конституції Пилипа Орлика до прийняття нової Конституції України, розповідає про Конституційний процес та конституційне право в незалежній Україні.
      Конституція України  [ Текст]: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 року: офіційне видання. - Київ, 2006. – 121 с. 








      Акт, прийнятий 5 квітня 1710 року під керівництвом Гетьмана Пилипа Орлика [Текст]. - Львів: «Професійна ліга», 2010. - 32 с. 
       Ця книга -  справжня  реліквія ,  віковічна пам'ятка українськоїдержавної думки - видання "Конституція  Пилипа Орлика", проголошеної 5 квітня1710 року. Цей документ чи не першим
поставив питання існування Української держави в європейських масштабах, і є водночас маніфестом державної волі народу України перед світом.
       Сергійчук В. І. Національна символіка України[ Текст ] : наук.-худож. кн. / В. І. Сергійчук. – Київ: Веселка, 1992. – 106 с. 
      Сьогодні в час відродження національної самосвідомості, гостро постає проблема української символіки. Правильну відповідь може дати лише ретельне вивчення історичних джерел, котрі збереглися дотепер. Читач відкриє для себе багато нового й цікавого, познайомившись із маловідомою інформацією про традиції використання нашим народом гербів, прапорів, гімнів протягом тисячоліть. І зауважить, що у священних символах України народ прагнув відобразити і ясні зорі, і тихі води і край веселий, і мир хрещений, і славу, і волю...
      Державний гімн України [Текст] : популярний історичний нарис / упоряд. М. П. Линник, В. М. Пономаренко. - Київ: Муз. Україна, 2006. - 55 с. 
      Президією Верховної Ради України 15 січня 1992 року було затверджено музичну редакцію Державного гімну України ("Ще не вмерла Україна"), автором якої є Михайло Вербицький. Вперше вірш "Ще не вмерла Україна", який написав Павло Чубинський, був опублікований у журналі "Мета" у 1864 році, і отець Михайло (Вербицький), будучи враженим, написав музику.
      Пастернак О.  Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого[Текст] / вступ.слово та ред.. Б. З. Якимовича; худож. оформл. О. В. Коваля / О. Пастернак  – К. : Веселка, 1991. – 47 с.
     Ця книга про тризуб – геральдичний знак Київського Князя Володимира Великого – розкриває загадку про походження, ідею та значення тризуба на Україні як державного герба, національного знаку і релігійного символу. Дослідження слугує поглибленню знань із української історії.
     Конституційно-правові засади становлення української державності [Текст] : монографія / В.Я. Тацій, О.Г. Тодика, О.Г. Данильян. - Харків : Право, 2003. - 328 с.
      Конституція і народний суверенітет в Україні: проблеми теорії і практики реалізації [Текст] : зб. наук. праць / за заг. ред. В. М. Кампа, М. В. Савчина. - К., 2008. - 270 с.

      Колодій А.М. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні [Текст] : підруч. / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. - К. : Правова єдність, 2008. - 350 с.

      Фрицький  О.Ф. Конституційне право України [Текст] : підруч. / О. Ф. Фрицький . - 3-є вид., перероб. і випр. - К. : Юрінком Інтер, 2006. – 512 с.
      Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність і це стало найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина.