Не знайдеш такого краю,
Не зустрінеш таких гір
Всюди гарно, та наш Ясень
Найчарівніший повір.
Р. Годованець
Ясень - мальовниче підгірське село, де красуються гори Карпатських Горган, з яких гомінким дзюрчанням іскристих хвиль спускається річка Лімниця. Це колиска славного сина Бойківського краю і ясенської землі Івана Вагилевича – поета і письменника , члена « Руської трійці» , співавтора «Русалки Дністрової».
Село пройшло надзвичайний довгий і непростий шлях у своїй історії.
Перша згадка про село відноситься до 1422 року. В один час, як посвідчують історичні джерела, всі поселенці вимерли. Пізніше, в 1957 році, князь Станіслав Жолкевський прислав з Добровлян і Новиці Калуського повіту 12 осадників, які зрізали ясенові дерева і викорчовували пні. Від назви дерева ясен і пішла назва села. Перші номери хат починалися від Ангелова.
Вся територія села була поділена на 13 рівних частин. Академік В. В. Грабовецький відмічає, що масова колонізація на Прикарпатті у ХV-ХVІІ ст. в основному проходила на волоському праві. В той час селяни заселяли Прикарпаття «на сирому корені», «над потоками», в «лісах», але за умови волоського права. Вони отримували від короля чи старости певні пільги, згідно з якими на певний час (10-20 років) звільнялися від основних феодальних повинностей.
Село Ясень розросталося. На його території охоче поселялися люди, зокрема й ті, які втечею рятувалися від феодального гніту. Вони заснували хутори: Турівку, Погар, Черенину, Лази, Гриньків, Пасічний, Кузьмінець. Згодом територія села простягнулась до меж Підлютого.
Жителі Ясеня разом із загонами перегінчан брали участь у битві з татарами в урочищі Посіч. З обох сторін загинуло багато людей, за що й одержало назву від великої січі. Революція 1848 року скасувала панщину та феодальні повинності. Цю звістку селяни Ясеня зустріли з великою радістю. І «на пам’ятку даної свободи дня 3 мая 1848» громада Ясеня встановила Хрест. Події національно-визвольних змагань та проголошення ЗУНР 1918 р. не оминули ясенчан. Вчорашні вояки австрійської армії ставали до лав УСС та УГА.
Не встигли оговтатись від перших совітів , як розпочалась II світова війна, яка несла за собою нове лихо і страждання. Німецька влада, як і попередня, запроваджувала свої порядки: заставляла людей рубати ліс та вивозити його. Найперше фашисти вивезли із Ясеня 22 єврейські сім’ї та знищили їх. Згодом вивозили ясенчан на примусові роботи до Німеччини. За неповними даними, вивезено до 100 осіб.
З проголошенням незалежності України, ясенчани налагоджують нові умови життя, відновлюють свої господарства, дбають про село. Газифікована шкільна котельня, центральна вулиця Івана Вагилевича і частково вулиці О. Довбуша, Б. Хмельницького, Т. Шевченка, Я. Мудрого, Єдності.
На території села знаходяться: дві церкви православного обряду Київського патріархату – св. Михаїла та св. Петра і Павла і греко-католицька церква, дві загальноосвітні школи I ст., загальноосвітня школа I-III ст., ФАП, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека, клуб, бібліотека, музей І. Вагилевича, обласний дитячий санаторій «Ясень» ім. А. Шептицького, відділення поштового зв’язку, Гриньківське лісництво Осмолодського держлісгоспу, яке має понад 6 тис. га лісу, шість пилорам, АЗС, 25 торгових підприємств, ПП «Модекс», фабрика музичних інструментів.
В селі Ясень народився український письменник, етнограф і просвітитель І. Вагилевич (1811-1866 рр.). В селі йому побудовано пам’ятник, відкрито музей.
На території Ясеня знаходяться:
Пам’ятник І. Вагилевичу
Хрест на честь скасування панщини 1848 року
Хрест «Святої тверезості» 1874 року
Пам’ятник Примирення.
Цього року минає 600 років від першої згадки про село Ясень. До відзначення цього славного ювілею в бібліотеці влаштовано книжково – ілюстративну виставку « Село моє- краплиночка на карті».
.jpg)
На виставці представлені матеріли про наше село. Особливе місце на виставці зайняла книга Романа Левицького « Ясень». У книзі описано історію села Ясень, його жителів, їх заняття, побут, освіту, діяльність « Просвіти», ОУН –УПА , історичні довідки про видатних земляків, духовних наставників, сільську владу. Книга добре проілюстрована світлинами, які мають не тільки історичну, а й етнографічну цінність. Кого не зацікавлять , наприклад, пам’ятники святої тверезості! А скільки треба було витратити зусиль, щоб зібрати відомості про всіх жителів села , які здобули вищу освіту! Очевидно, ще працюючи директором школи, автор вів пошукову роботу і точно обліковував , який фах здобули його вихованці.На виставці представлені книги поетів земляків Івана та Костя Вагилевичів, а також вірші сучасних поетів завідувачки клубом Зінаїди Смик та вчительки української мови та літератури Ясенського ліцею Наталії Кривун.
