Мов іскри у погаслому вогні, живі слова горять не вигасають...

 

   Ім’я Костя Вагилевича є маловідомим для сучасного читача, навіть для жителів бойківського краю, звідки походить поет. Проте він зробив значний внесок у суспільно-громадське, духовне та, незважаючи на невелику поетичну спадщину, літературне життя Прикарпаття. На жаль, досі укладені ним «Буквар» і «Пісенник» не видані в Україні. 

     22 травня цього року минає 130 років від дня народження  нашого земляка  Костя Вагилевича. Бібліотека підготувала  літературне  онлайн дос'є " Мов іскри у погаслому вогні, живі слова горять не вигасають..." та оформила тематичну поличку " Бойківський поет".

        Народився Кость Вагилевич 22 травня 1892 року в селі Ясень у сім'ї хлібороба.У рідному селі здобув початкову освіту, потім навчався у гімназії. Під час першої світової війни воював у лавах Січових стрільців у чині хорунжого, згодом потрапив у російський полон. Після жовтневого перевороту повернувся в Галичину і вже в складі Української Галицької Армії обороняв Львів від польських військ.Далі - польський табір і втеча. Після навчання в Українському Вільному Університеті в Празі - вчителював на Закарпатті. Здобув звання доктора філології. Згодом Кость Вагилевич, на основі свого педагогічного досвіду, став упорядником букваря «Свою Україну любіть» (три видання), абетки музики і співу «До-мі-соль», автором підручника англійської мови «А-В-С». Кость Вагилевич відомий і як громадський діяч, зокрема, він був радником Президента Карпатської України Августина Волошина.

В І945-І95О рр.- працював у Німеччині, в 1950-1972 рр. - у Детройті (США).У 1972 році повернувся до родини у Прагу, де й помер 4 січня 1974 року.

   Його поезії пронизані великою тугою за рідною землею:

                                І сонце, й зорі, й місяць не такий,

                                В чужій для нас, неприязній країні.

                               Як лід холодне сонячне проміння,  

                               Без запаху сади, поля квітки...

                              ...І нікому свій жаль, свій біль сповісти

                               І в глибині душі, мов з виру вирина,

                               Важке, як камінь слово:  чужина.

   Справжню істину народжує вищий ступінь творчого натхнення, коли рима укладає слова в пророцтво. У цьому можна переконатися прочитавши збірки Костя Вагилевича «Триєдиність» і «Україна непоборна».

Кость Вагилевич - родич Івана Миколайовича Вагилевича (І8ІІ-І866) відомого українського поета, історика, етнографа, учасника «Руської Трійці», одного з авторів «Русалки Дністрової».

Про Івана Вагилевича Кость Вагилевич писав «...як учений визначився в ділянці народної культури,а зокрема мови, на яку дивився, як на вічний, живий міст, який сполучує творчість поколінь, по якому йде Живе Слово - прояв волі, сили, правди,краси, історії народу...».

      Ці слова передають сутність і самого Костя Вагилевича, велич його душі, його віри, надії та любові.

                                              ... Любов - життя, та вміння жити -

                                                Це не запеклістю горіть до ворогів,

                                                Але любити свій люд

                                                і цілий людський рід -

                                               Народи всі і, якомога,

                                               Понад усе любити Бога...

       Кость Вагилевич пройшов довгий і  важкий життєвий шлях. Доля до нього була не завжди прихильною, але свій  хрест і велику любов до Батьківщини він мужньо проніс через все своє життя.

    Дев’ятий випуск «Вибраного» із серії «Бібліотека Галицька» є надзвичайно важливим виданням, адже упорядники вперше в Україні зібрали твори Костя Вагилевича, написані у Чехії та США, у цілісну збірку.  До «Вибраного» увійшли поезії на різну тематику (громадянська, філософська, пейзажна та інтимна лірика), цикл сонетів, збірка релігійних віршів «Іскри в попелі».

    Поетичний доробок Костя Вагилевича складається в основному з творів громадянської та філософської лірики. Саме таким твором відкривається збірка – «Україна непоборна». Автор зображує найважливіші етапи в становленні України, наголошує на тому, що вона вистояла у цій складній боротьбі, залишається непохитною та сильною. Збірка пройнята тугою за рідною домівкою, за Батьківщиною, адже поет багато років був змушений жити та працювати за кордоном. Він переживає за долю країни, бажає їй кращого керівника («Молилась Україна»), докоряє українцям за байдужість («Родичівська рада»), покірливість та бажання виправдати себе («Обставини»). Вагилевич вважає неосвіченість та неписьменність причинами важкого життя людей. Страшним є те, що окупанти довели їх до такого стану, коли вони вже і самі не прагнуть навчатися, у них сформувалася рабська психологія («Родичівська рада»). Поет часто звертається до історії та фольклору. Особливо фольклорні образи автор використовує в інтимній ліриці (вірш-диптих «Дожидання», «Ружі»). У пейзажній ліриці Кость Вагилевич яскраво зображує карпатську природу, красу та дивовижність Верховини («Вечір», «Ніч», «Світанок», «Бескидова осінь» та інші).

     Важливою частиною «Вибраного» є збірка релігійної поезії «Іскри в попелі». Її рукопис був знайдений у бібліотечних фондах Українського Вільного Університету та, фактично, вперше виданий у такому форматі в Україні. Збірка складається з семи розділів, які включають в себе різноманітні жанрові. форми: молитви, вірші-посвяти, оди, сповіді та інші. У ній поет ділить світ на дві частини: добро і зло, поєднує світське та духовне, аналізує минуле, сучасне та майбутнє людини. У релігійних віршах Кость Вагилевич формує духовну християнську основу українського народу. На фоні громадсько-політичних та філософських творів, ця збірка доповнює поетичний та світоглядний образ автора в розумінні читача.

   Про що б не писав поет, у серці його завжди жила любов до знедоленої, поневоленої України,  у воскресіння якої він вірив, за яку вболівав і страждав, був покараний вигнанням, жив на чужині. З вірою в непоборну Україну він і помер не на своїй землі. 

        Бібліографія:

 1. Вагилевич К. Вибране [Текст]:поезії /К. Вагилевич.-Івано-Франківськ: Місто НВ,2020.-192с. 

 2.Вагилевич І.,Вагилевич К. Твори [Текст] / І.Вагилевич, К. Вагилевич. -Рівне: Азалія, 2006.- 368с. 

 3. Вагилевич К. Україна непоборна [Текст]: вірші / К. Вагилевич. - Прага: Пробоєм, 1941. - 88 с.

  4.Вагилевич К. Триєдиність [Текст]: вірші / К. Вагилевич. - Костопіль: Роса, 2006.-97 с.

   

Про  Костя Вагилевича:

        1.Мушинка М.   Вагилевич  Кость  /  М.   Мушинка  //  Енциклопедія сучасної України. Т. 1. -К. : [б. в.], 2005. - С. 11.

       2.Арсенич   П.   Українські   січові   стрільці  та  стрільці   Української Галицької армії / П. Арсенич // Краєзнавець Прикарпаття. - 2004. - № 4. - С. 43.

     3.Жегуц І. Нащадок «Руської трійці» /1. Жегуц // Галичина. - 1993. - З верес.

    4.Любив   свій   край   понад   усе    [Текст]:   методичні   поради   по відзначенню   120-річчя   від   дня   народження   Костя  Вагилевича)   /   уклад. М. Й. Раковецька, О. М. Озаришин. - Рожнятів: центральна районна бібліотека, 2012.-10с.

   5.Федюк М. З роду Вагилевичів / М. Федю // Галичина. - 1993. - 6 лют.

    6.Федюк М. «І свою пісню лебедину я заспіваю про життя»: [про Костю Вагилевича] / М. Федюк, І. Жегуц // Галичина. -2004. - 12 лют.