Життя ,як спалах блискавки...

                                                                  

                                                                                          Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

                                                                                         Там, де треба, я тверда й сувора:

                                                                                         О краю мій, моїх ясних привітів

                                                                                         Не діставав від мене жодний ворог.

                                                                                                                       Олена Теліга

         Життя можна прожити по-різному. Можна йти довго й тихо, залишаючи непомітні сліди на піску буття, що змиє час, а можна спалахнути коротко і яскраво, осліпивши своїм блиском все навкруги. Історія знає немало прикладів таких зірок, чиї життя згоріли миттєво за ідею чи справу, але чию жертву ми пам’ятаємо і шануємо. 

      21 липня ми відзначаємо 115-річницю з дня народження талановитої української поетеси і патріотки Олени Теліги, чия зірка погасла на кривавому небі війни усього в тридцять чотири роки. 

      Ім'я Олени Теліги не так давно повернулося у нашу літературу та історію. Десятки років в Україні про неї нічого не було відомо. І лише через півстоліття після її смерті ім'я поетеси виринуло із забуття, коли в лютому 1992 р. на місці її загибелі в Бабиному Яру було встановлено пам'ятний хрест, а вулицю, що пролягає поруч, названо ім'ям Олени Теліги.

     Час примушує кожного з нас переглядати духовні цінності, створені тим чи іншим митцем, давати їм нову оцінку. Завдяки цьому забуте ім’я талановитої поетеси, громадської діячки та борця за незалежність нашої України повертається до нас своєю творчістю, своїм героїчним життям, яке було покладено на алтар визволення української держави з-під гніту поневолювачів

    21 липня в бібліотеці    відбулися літературні читання  присвячені 115-річниці від дня народження Олени Теліги, української поетеси, громадської діячки. Або, як її ще називали – новітня Леся Українка, ніжний лірик, жінка-легенда, національна героїня України, поетеса від Бога, патріотка.

         До відзначення цієї дати було влаштовано викладку літератури " Життя, як спалах блискавки...". 

       Більше дізнатись про Олену Телігу  читачам  допоможе книга Чемериса  В.Л. Амазонка; Київ-Соловки,  яку представила читачам  бібліотекар. 

     «Амазонка» - це повість із життя Оленки Шовгенової, яка стала Оленою Телігою (Теліга – прізвище чоловіка Олени, яке вона взяла після одруження). Валентин Чемерис, як справжній дослідник людських доль, із притаманним йому завзяттям знайомить нас сучасників із головною героїнею.

       Автор книги Телігу порівнює із жінками-войовницями із грецької міфології. Або амазонками – войовничий народ, що складався лише з… жінок. В Україні – це наша Амазонка – Олена Теліга. Навіть ім’я їй було дане Олена. Вважається, що це ім’я від грецького імені Helena, а hele – сонячне світло. Або від helene – смолоскип… в цих двох словах – сонячне світло, смолоскип – вся вона. Вона була чарівною жінкою, мала приємні риси обличчя, рівний ніс, виразні уста й живі очі. Була відважна й одверто висловлювала думки.

    Її поезія героїчна, ніжно-лірична, національно-патріотична, непримиренно-відважна… За своє коротке життя встигла написати десь сорок віршів. Повний рукопис поезій залишився у київському гестапо, збереглися лише 38 поезій, що друкуються у її посмертних збірках.

     Свій останній притулок вона знайшла в Бабиному Яру, залишивши по собі декілька збірок поезій і великий слід в українській історії.

      Ім’я Олени Теліги навічно вписане у нетлінну Книгу народної пам’яті про великих українців і українок. Сьогодні, в час 115- річного ювілею національної героїні, маємо схилитися у глибокій шані перед життям-подвигом, життям-самопосвятою великої Українки.