Володимир Винниченко народився 28 липня 1880 року в селянській родині у місті Єлисаветград (тепер Кіровоград). В 1901 році вступив до Київського університету на юридичний факультет де створив студентську таємну революційну організацію «Студентська громада». Вступив до Революційної української партії (РУП), яка з 1905 року стала називатися Українською соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП). Серед робітників Києва та селян Полтавської губернії почав проводити агітаційно-пропагандистську роботу, в 1903 році був заарештований, виключений з університету та ув'язнений до одиночної камери Лук'янівської в'язниці в Києві, звідки згодом втік. Після чергового арешту й ув'язнення Володимир Винниченко емігрував. За кордоном разом iз М. Грушевським він видає часопис «Промінь». На початку Першої світової війни повертається до Росії де і живе до 1917 р.
Після Лютневої революції 1917 року Винниченко переїхав на Україну і включився до активної політичної роботи. Став членом Центральної Ради, очолив Генеральний секретаріат і став генеральним секретарем внутрішніх справ.
Винниченко автор майже усіх законодавчих актів УНР та декларацій. Володимир Винниченко проголосив I Універсал на 2-ому військовому з'їзді 23 червня 1917 року та Декларацію Генерального секретаріату 27 червня 1917 року на пленумі Центральної Ради. У серпні 1918 року Винниченко очолив Український національний союз опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського. Пізніше через суперечності із Симоном Петлюрою Винниченко вийшов у відставку та виїхав за кордон. У Відні Винниченко написав 3-х томну мемуарно-публіцистичну працю «Відродження нації». Як політик Володимир Винниченко був близьким до комуністичних поглядів. Він мріяв організувати нову партію, соціальна програма якої мало б чим відрізнялася від більшовицької, однак була б «національніша», більше пов'язана з історичним минулим України.
В часи фашистської окупації Франції Винниченка за відмову співробітництва з нацистами було кинуто до концтабору. Останні 25 років життя Володимир Кирилович прожив у власному невеликому будинку у французькому містечку Мужен, біля Канн, де і займався літературною творчістю та живописом.
Понад 20 полотен В. К. Винниченко зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951 р., похований у французькому місті Мужен.
Володимир Винниченко - письменник світового рівня. В літературу В. Винниченко увійшов у 1902 р. і відразу здобув визнання своїми оповіданнями: «Біля машини», «Голод», «На пристані», «Краса і сила», «Федько- халамидник», «Кумедія з Костем» та іншими.
Глибокою психологією та напруженою дією відзначаються його твори «Дисгармонія», «Шаблі життя», «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Записки кирпатого Мефістофеля», «Сонячна машина». Понад сотню робіт письменника становить новелістика: нариси, ескізи, етюди.Чимало творів Володимира Винниченка перекладено іноземними мовами, його п’єси були представлені на сценах великих європейських театрів.
Володимир Винниченко – письменник світового рівня. В часи Радянського Союзу його ім`я було викреслено з української літератури. А в наш час важливим є зберегти його заповіт: «Стійте всіма силами за Україну…».
Немає коментарів:
Дописати коментар