пʼятниця, 24 жовтня 2025 р.

Письменниця нової хвилі

       

   Оксана Забужко — наша сучасниця, відома українська письменниця. Її твори (лірика, оповідання, есе, повісті, романи) вже встигли завоювати любов читачів і визнання критиків в Україні та за кордоном.

    Письменниця Забужко існує всупереч нашій парадоксальній реальності. Її видають чималими тиражами, перевидають, перекладають за кордоном. Її поважають чи сприймають як одіозну особистість. Захоплено читають або, не обов'язково читаючи, оголошують вдало розкрученим брендом.

 Письменниця дотримується у своїй літературній діяльності такого принципу: “Перша і головна заповідь письменника: не збреши. Здавалося б, просто. Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією — як у альпініста або водолаза”.

 Оксана Стефанівна належить до того покоління українських письменників, яке за своєю біографічною метрикою, від дитинства-отроцтва і далі, хронометроване катастрофами нашого народу, нашої країни.

 Оксана Стефанівна Забужко народилася 19 вересня 1960 року у місті Луцьк в родині філологів. Писати вірші почала з п'ятирічного, “дописемного”, віку. Навчаючись у школі, багато пише. Невдовзі відбувся й перший літературний дебют в альманаху “Вітрила”. Луцьке дитинство тривало до восьмого року життя, коли батьки, переслідувані місцевим КДБ, знайшли змогу переїхати до Києва й започаткували новий життєвий старт.

 Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. По закінченні аспірантури О. Забужко “відкриває для себе Америку”: два роки викладала українську літературу в американських Пітсбурзькому і Пенн-Стейтському університетах, один семестр — в Гарварді. Потім мешкала у Києві, працювала викладачем.

    З ім’ям Оксани Забужко пов’язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції. Поезії Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами.

  Філософ, науковець, перекладач, поетеса і письменниця — усе це природно поєднується у творчому таланті Оксани Забужко.

    Оксана Забужко є автором таких творів: “Травневий іній”, “Диригент останньої свічки”, роман “Польові дослідження з українського сексу”, “Автостоп”, “Новий закон Архімеда”, “Інопланетянка”, “Казка про калинову сопілку”, “Музей покинутих секретів”, оповідань “Сестро, сестро”, “Дівчатка”, “Я — Мілена”.

     Оксана Стефанівна — автор філософських досліджень “Дві культури”, “Шевченків міф України: спроба філософського аналізу”, “Notre Dame d`Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”, книги вибраних есеїв “Хроніки від Фортінбраса” та публіцистичного збірника “Репортаж з 2000 року”.

   Клуб  спільно з бібліотекою  підготували та провели літературну годину « Літературна скриня. Життєвий та творчий шлях Оксани Забужко», яка  присвячена    65-річчю української письменниці, поетки, літературознавиці, громадської активістки та влаштовано виставку- знайомство " Письменниця нової хвилі."




            Творчість  Оксани Забужко стала потужним локомотивом для виходу сучасної української літератури на міжнародну арену, а також змінила ставлення до сучасної української літератури в Україні. 





 

 

 

вівторок, 30 вересня 2025 р.

Трагедія Бабиного Яру

        Бабин Яр… Полюс нелюдськості… Наш біль… Наша пам’ять… Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю. Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл. Це всесвітньо відоме місце трагедії, що стала символом Голокосту, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні. За два дні 29-30 вересня 1941 року розстріляли в цьому яру 33 771 особу – практично все єврейське населення Києва. Загальна ж кількість жертв за час окупації сягнула близько 200 тисяч.

   Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

    До роковин цієї страшної трагедії  в бібліотеці  спільно з клубом  проведено історичний репортаж  "Трагедія Бабиного Яру" та оформлено виставку-пам'ять "Трагедія Бабиного Яру – в серці українського народу".




    Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

пʼятниця, 19 вересня 2025 р.

Зупинімось: останній шанс - ця планета не тільки для нас

      Проблема охорони та збереження довкілля особливо актуальна для нашого Прикарпатського регіону – краю лісів, стрімких урвищ, захмарних полонин, унікальних заповітних місць. Саме тут, у місцевості, яку називають найчистішим з точки зору екології регіоном, мали б існувати праліси, рослини, тварини, рідкісні природні масиви. Але цивілізація невпинними кроками просувається вперед, порушує заповідні досі території, в результаті чого вже сьогодні виникла необхідність терміново оберігати сотні видів флори та фауни. Безжальна експлуатація природних багатств, зокрема вирубування лісів та добування корисних копалин призвело до порушення екологічної стабільності гірських ландшафтів, до виникнення таких катастрофічних стихійних явищ, як забруднення повітря і води, кислотні дощі, руйнівні повені, катастрофічні вітровали, висихання лісів, зникнення багатьох видів рослин і тварин.

    З метою виховання у дітей та підлітків екологічної культури, формування екологічного світогляду, розвитку  у юних читачів відповідальності за стан навколишнього середовища бібліотека спільно з клубом провели  годину екології «Зупинімось - останній шанс: ця планета не тільки для нас»  та оформлено книжкову виставку  "Чисте довкілля – справа кожного".

  Людина — частина живої природи, яка живе серед природи і бере з неї все необхідне для життя: Природа не шкодує для нас нічого, але в неї є свої правила існування та виживання. І нам з вами ,як частинкам цієї природи слід знати , що можна робити а,  що не можна – тобто які дії людини допомагають зберігати природу, а які шкодять довкіллю .

    Наш обов’язок – зберегти повітря і водойми-чистими,  грунти -родючими, рослини -зеленими, а тварин – живими. Кожен із нас повинен чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. Свій посильний внесок може зробити кожен. Природа- це наше здоров'я, це наше щасливе майбутнє.      Отож, шануйте, любіть природу.


вівторок, 2 вересня 2025 р.

Славний син Підгір'я

      2 вересня, 214 років тому, народився Іван Вагилевич письменник, фольклорист, етнограф, філолог, громадський та культурний діяч, член «Руської Трійці», співавтор альманаху «Русалка Дністрова».  

      Його по праву називають одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. Адже Іван Вагилевич один із тих, хто розпочав український рух просвітництва. Він чимало попрацював на ниві фольклору та етнографії, зокрема залишив описи українців Прикарпаття: гуцулів, бойків та лемків. Вчений зібрав найбагатшу на той час серед слов’янських фольклористів колекцію давніх колядок і щедрівок. Серед його доробку переклад та публікація українською та польською мовами «Повісті временних літ» під назвою «Літопис Нестора», а також переклад прозою українською та польською мовами «Слова о полку Ігоревім», багато інших праць.

    До відзначення 214-річниці від дня народження нашого земляка , видатного діяча "Руської трійці" та співавтора " Русалки Дністрової" Івана Миколайовича Вагилевича  в  бібліотеці  оформлено виставку - портрет "Славний син Підгір'я". 

      Летять роки , і ніхто не в змозі зупинити потік часу. Але наша пам'ять жива. Світлою пам'яттю про видатних людей повниться душа, адже саме Іван Вагилевич прославив наш бойківський край. Пишаймося тим, що називаємо себе земляками славного борця за національну самосвідомість, за мову і культуру.



пʼятниця, 22 серпня 2025 р.

Із блакиті й колосків в небі прапор наш розцвів

      На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України 23 серпня в країні відзначається державне свято – День Державного Прапора України. 

      Державний Прапор - один з офіційних державних символів суверенітету держави. Синьо-жовтий прапор ставав символом боротьби за національні й соціальні права українського народу. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі. 

     Державний Прапор - це символ країни і є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під ним українці йшли до проголошення самостійності, тому для України як держави, яка має давнє історичне коріння і прагне стати повноправним членом Європейського Союзу, природним має бути вияв пошани до своєї національної символіки, а саме до прапора.

    Історія українського прапора віддзеркалює всю історію Української державності – з прадавніх часів і до сьогодні. Упродовж віків українці боролися за незалежність, пройшли через зради, війни та голодомори. А здобувши таку омріяну свободу та державність, уже покоління наших сучасників було змушене відстоювати свободу та європейський вибір на революціях, зі зброєю в руках захищати суверенітет і територіальну цілісність Української держави, і синьо-жовтий стяг став символом не лише Української держави, а й її народу, історичної спадковості, цінностей, прагнення свободи і справедливості, готовності до боротьби за власну честь.

       До відзначення Дня Державного Прапора України  в бібліотеці експонується книжкова виставка « Із блакиті й колосків в небі прапор наш розцвів» та проведено історичний екскурс .


   Святкування Дня Державного Прапора спрямовано на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України, виховання поваги громадян до її державних символів. 



четвер, 14 серпня 2025 р.

Літературна хвиля прикарпатського краю

        Наша споконвічна Галицька земля багата й невичерпна на оригінальні таланти, джерела художнього слова, витоки животворчої духовної сили. Над нею завше витає вільний український дух, невиснажливу силу якого успадковує, передає з роду в рід національна література, незнищенна скарбниця різножанрових творів красного письменства.

           Досить високого рівня досягло й письменництво краю. Літературне Прикарпаття репрезентоване десятками відомих  і маловідомих імен і жанровим розмаїттям літературного процесу краю.  З метою ознайомлення з найпопулярнішими  письменниками  Прикарпаття  в бібліотеці проведено краєзнавчі сходинки "Літературна хвиля прикарпатського краю" та  розгорнуто інформаційну вітрину. На виставці  представлені книжкові видання  письменників нашого краю Ю. Андруховича, Т. Прохасько, М. Ткачівської, О. Деркачової, С. Процюка, М. Вайно, Є. Барана, Г. Петросаняк та О. Слоньовської.  

    На виставці презентовано також твори  сучасних дитячих письменників нашого краю. Це твори Івана Андрусяка,  Лесі Пилип’юк, Сашка Дерманського, Василя Карп’юка,Романа Юзви.

                                   

     Сучасній молоді важливо знати та пам’ятати ці імена, адже роль письменника у суспільстві надзвичайно важлива. Письменник – це очі, думки та совість суспільства.

         Українське художнє слово - це вияв талановитості, інтелектуальності.  Це – духовний меч, покликаний стояти на сторожі соборності і незалежності України, збагачення внутрішнього світу нашого сучасника, культури народу. Ми повинні не тільки любити свій край, а й знати його історію, культуру, літературу – минулу і сучасну.

 

середа, 30 липня 2025 р.

Світ справжніх друзів на сторінках книг

       30 липня ми святкуємо Міжнародний день дружби, який відзначається з 1958 року за ініціативи Генеральної асамблеї ООН. Це свято нагадує нам про цінність і важливість друзів у нашому житті.  Друзі роблять наші дні яскравішими, діляться з нами радістю і підтримують у важкі моменти. Через дружбу ми вчимося цінувати один одного і разом долати всі труднощі.

      Дружба починається з чуйності до іншого, вміння поставити себе на місце друга, намагатися бути потрібним йому. Друг завжди тебе виручить у скрутну хвилину. Дружба – це стосунки між людьми, засновані на взаємній допомозі, прихильності, спільності інтересів, поглядів, життєвих цілей.

       Про дружбу написано тисячі сторінок, сотні віршів, поем, романів. Говорять, що дружба потрібна людині тільки трішки менше, ніж їжа та повітря. «Дружба – найцінніший скарб», – це не просто слова, це народна мудрість.

      Тож, щоб дізнатися про те, якою є і якою повинна бути дружба радимо Вам прочитати цікаву літературу, класичну і сучасну, де поняття "дружби" описується всіма барвами її проявів.

     Відвідувачі  можуть ознайомитися з підбіркою книг про справжню дружбу українських та зарубіжних авторів, представлених на виставці – рекламі «Світ справжніх друзів на сторінках книг».



  Кожен знає, що дружба поняття цілодобове, і святкувати це свято можна і треба щодня!