Про СНІД на повен голос

    Одна з епідемій нашої сучасності була названа «чумою 20-го століття» — синдром набутого імунного дефіциту, скорочено – СНІД.

    СНІД — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

  Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США в 1983 році. Упродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть простий нежить може призвести до смерті людини.

   1 грудня 1988 року була вперше відзначена дата проведення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Цей день започатковано з метою підвищення обізнаності про епідемію СНІДу, викликаної поширенням ВІЛ-інфекції, а також, як день пам’яті жертв цього захворювання.

 Символ боротьби зі СНІДом – червона стрічка, без неї зараз не проходить жодна акція в цій області. Сама стрічка, як символ розуміння та солідарності в цій нерівній боротьбі була взята на озброєння з весни 1991-го року.

   З метою підвищення обізнаності про епідемію СНІДу, викликаної поширенням ВІЛ-інфекції, а також поінформованості  як запобігти поширенню хвороби та згадати про важливість вчасного виявлення даного захворювання,  в бібліотеці влаштовано тематичну викладку літератури  "СНІД загрожує людству"  та проведено урок застереження " Про СНІД на повен голос". На виставці представлені книги, які розкривають дану проблему не лише з медичної, а й із соціальної точки зору. Запропоновані видання містять інформацію про запобіжні заходи, способи збереження здоров'я від ВІЛ-інфекції та про методи діагностики, симптоматику і лікування СНІДу.

      Пам’ятаймо! СНІД ще не переможений, ось чому нам так важливо навчитися слухати тих, хто опинився по той бік біди. Носії ВІЛ – люди, які хочуть жити. Бережіть себе, піклуйтеся про ближніх і нехай Всесвітній день боротьби з ВІЛ об’єднає всіх і кожного не тільки 1 грудня, а й у всі інші дні в році.

Скорботна свічка пам'яті святої

      Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

      В рамках вшанування   днів пам'яті Голодомору в Україні та з метою сприяння повернення історичної пам'яті про Голодомор 1932-1933 років бібліотека влаштувала  виставку – пам'ять « Скорботна свічка пам ‘яті святої» та проведено історичний екскурс. 

     З кожним днем події Голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому скорботного і трагічного значення. Голодомор - незагоєна рана історії, про яку ми не маємо права забувати.

У світі казки чарівної

                                                      

        Сьогодні 6 листопада  в нашому  закладі культури було проведено цікаву вікторину для дітей молодшого шкільного віку" У світі  казки чарівної".

  

 

     Вікторину провела завідувачка клубом села Ясень Зіна Смик. Учасники вікторини активно відповідали на цікаві запитання, продемонстрували  свої знання та  обізнаність  про героїв казок.  Під час вікторини виявився цікавий факт , що улюбленою  казкою учасників є казка "Коза- дереза". Всім було весело та цікаво. Діти отримали море вражень та щирих емоцій.   

                                             

    Для учасників вікторини було також представлено  книжкову виставку" Мандрівка у казку".

     Казка  - це дитинство людства і його мудрість. Читайте і слухайте казки, легенди, пісні, прислів'я, приказки, притчі... Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас, сіють доброту і мудрість, навчають, як треба по правді жити. 

Цей дивовижний світ фантастики

      Ви втомились від одноманітності реального життя і мрієте заглянути до таємничого світу уявлень та відчуттів, поринути у незвичайні пригоди?  Виставка-фентезі «Цей дивовижний світ фантастики», яка представлена  в бібліотеці  запрошує вас.

     Світ фентезі неймовірний та безмежний! Він  невпинно чарує й вабить  читачів різного віку. Книги жанру фантастики сповнені загадковості, невідомості і непередбачуваності. Світ фантастики когось захоплює своєю казковістю, чарами, перемогою добра над злом, когось містичним сюжетом, жахом, а когось – наукою і технікою вищого рівня, вигаданим існуванням.

Справжня фантастика чекає на своїх героїв не лише в далекому космосі. Таємне завжди поряд з вами! Варто лише вийти за двері, подивитися під іншим кутом на звичайні речі і побачити диво. 

    Політ людської фантазії настільки широкий і різнобічний, що кожна книга цього жанру абсолютно несподівана.

     До Вашої уваги найкращі книги фантастичного жанру нашої бібліотеки представлені на виставці -фентезі " Цей дивовижний світ фантастики".

       

   Оксана Забужко — наша сучасниця, відома українська письменниця. Її твори (лірика, оповідання, есе, повісті, романи) вже встигли завоювати любов читачів і визнання критиків в Україні та за кордоном.

    Письменниця Забужко існує всупереч нашій парадоксальній реальності. Її видають чималими тиражами, перевидають, перекладають за кордоном. Її поважають чи сприймають як одіозну особистість. Захоплено читають або, не обов'язково читаючи, оголошують вдало розкрученим брендом.

 Письменниця дотримується у своїй літературній діяльності такого принципу: “Перша і головна заповідь письменника: не збреши. Здавалося б, просто. Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією — як у альпініста або водолаза”.

 Оксана Стефанівна належить до того покоління українських письменників, яке за своєю біографічною метрикою, від дитинства-отроцтва і далі, хронометроване катастрофами нашого народу, нашої країни.

 Оксана Стефанівна Забужко народилася 19 вересня 1960 року у місті Луцьк в родині філологів. Писати вірші почала з п'ятирічного, “дописемного”, віку. Навчаючись у школі, багато пише. Невдовзі відбувся й перший літературний дебют в альманаху “Вітрила”. Луцьке дитинство тривало до восьмого року життя, коли батьки, переслідувані місцевим КДБ, знайшли змогу переїхати до Києва й започаткували новий життєвий старт.

 Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. По закінченні аспірантури О. Забужко “відкриває для себе Америку”: два роки викладала українську літературу в американських Пітсбурзькому і Пенн-Стейтському університетах, один семестр — в Гарварді. Потім мешкала у Києві, працювала викладачем.

    З ім’ям Оксани Забужко пов’язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції. Поезії Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами.

  Філософ, науковець, перекладач, поетеса і письменниця — усе це природно поєднується у творчому таланті Оксани Забужко.

    Оксана Забужко є автором таких творів: “Травневий іній”, “Диригент останньої свічки”, роман “Польові дослідження з українського сексу”, “Автостоп”, “Новий закон Архімеда”, “Інопланетянка”, “Казка про калинову сопілку”, “Музей покинутих секретів”, оповідань “Сестро, сестро”, “Дівчатка”, “Я — Мілена”.

     Оксана Стефанівна — автор філософських досліджень “Дві культури”, “Шевченків міф України: спроба філософського аналізу”, “Notre Dame d`Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”, книги вибраних есеїв “Хроніки від Фортінбраса” та публіцистичного збірника “Репортаж з 2000 року”.

   Клуб  спільно з бібліотекою  підготували та провели літературну годину « Літературна скриня. Життєвий та творчий шлях Оксани Забужко», яка  присвячена    65-річчю української письменниці, поетки, літературознавиці, громадської активістки та влаштовано виставку- знайомство " Письменниця нової хвилі."

            Творчість  Оксани Забужко стала потужним локомотивом для виходу сучасної української літератури на міжнародну арену, а також змінила ставлення до сучасної української літератури в Україні. 

 

 

 

Трагедія Бабиного Яру

        Бабин Яр… Полюс нелюдськості… Наш біль… Наша пам’ять… Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю. Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл. Це всесвітньо відоме місце трагедії, що стала символом Голокосту, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні. За два дні 29-30 вересня 1941 року розстріляли в цьому яру 33 771 особу – практично все єврейське населення Києва. Загальна ж кількість жертв за час окупації сягнула близько 200 тисяч.

   Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

    До роковин цієї страшної трагедії  в бібліотеці  спільно з клубом  проведено історичний репортаж  "Трагедія Бабиного Яру" та оформлено виставку-пам'ять "Трагедія Бабиного Яру – в серці українського народу".

    Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

Зупинімось: останній шанс - ця планета не тільки для нас

      Проблема охорони та збереження довкілля особливо актуальна для нашого Прикарпатського регіону – краю лісів, стрімких урвищ, захмарних полонин, унікальних заповітних місць. Саме тут, у місцевості, яку називають найчистішим з точки зору екології регіоном, мали б існувати праліси, рослини, тварини, рідкісні природні масиви. Але цивілізація невпинними кроками просувається вперед, порушує заповідні досі території, в результаті чого вже сьогодні виникла необхідність терміново оберігати сотні видів флори та фауни. Безжальна експлуатація природних багатств, зокрема вирубування лісів та добування корисних копалин призвело до порушення екологічної стабільності гірських ландшафтів, до виникнення таких катастрофічних стихійних явищ, як забруднення повітря і води, кислотні дощі, руйнівні повені, катастрофічні вітровали, висихання лісів, зникнення багатьох видів рослин і тварин.

    З метою виховання у дітей та підлітків екологічної культури, формування екологічного світогляду, розвитку  у юних читачів відповідальності за стан навколишнього середовища бібліотека спільно з клубом провели  годину екології «Зупинімось - останній шанс: ця планета не тільки для нас»  та оформлено книжкову виставку  "Чисте довкілля – справа кожного".

  Людина — частина живої природи, яка живе серед природи і бере з неї все необхідне для життя: Природа не шкодує для нас нічого, але в неї є свої правила існування та виживання. І нам з вами ,як частинкам цієї природи слід знати , що можна робити а,  що не можна – тобто які дії людини допомагають зберігати природу, а які шкодять довкіллю .

    Наш обов’язок – зберегти повітря і водойми-чистими,  грунти -родючими, рослини -зеленими, а тварин – живими. Кожен із нас повинен чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. Свій посильний внесок може зробити кожен. Природа- це наше здоров'я, це наше щасливе майбутнє.      Отож, шануйте, любіть природу.