Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить...

         Щороку 14 грудня в Україні відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Аварія, що сталася на атомній електростанції в квітні 1986 року, залишається найдраматичнішою та найважчою за своїми наслідками катастрофою в історії України. Вона і зараз впливає на життя мільйонів людей. Її масштаби могли б бути незрівнянно більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч учасників ліквідації наслідків аварії. Ризикуючи своїм життям та здоров'ям, вони виконали свій обов'язок і захистили людство від згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації.

    В бібліотеці розгорнуто  виставку-спогад, приурочену до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під назвою « Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить…» та проведено годину історичної правди "Чорнобиль немає минулого часу". 

    Пам'ять про трагедію незагоєною раною залишиться в душі нашого народу. Подвиг,  який здійснили ліквідатори Чорнобильської АЕС, ніколи не буде забутий.

    Запрошуємо всіх охочих   ознайомитись з  книгами та документами виставки.

Гірська орлиця

         Серед сузір’я імен талановитих митців кінця ХIХ – початку ХХ століття яскравою зіркою виділяється ім’я Ольги Кобилянської – автора численних новел і повістей, новаторських і змістом, і формою. 

        27 листопада виповнилось 160 років із дня народження української письменниці Ольги Кобилянської, що є однією з найяскравіших постатей в історії української літератури.  Ольга Кобилянська належить до тих митців, хто своєю творчістю увійшов в скарбницю української літератури назавжди. Прихід в літературу талановитої письменниці був своєрідним подвигом її високого духу. Ольга Кобилянська – це письменниця глибоких душевних переживань, напруженої думки та ліричних настроїв. 

     О. Ю. Кобилянська – класик української літератури кінця ХІХ  поч. ХХ століть, гірська орлиця нашої літератури, сучасниця Івана Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Маковея.

     В українську літературу ввійшла, пройшовши тернистий шлях, сповнений наполегливої праці, зростаючи в багатодітній родині дрібного службовця в маленькому містечку Гура – Гумора, в Кімполунзі, Сучаві. При неповній середній освіті стала високоосвіченою для свого часу жінкою.Долаючи зневіру, позбавлена особистого щастя, О. Кобилянська самотужки шукала стежки до свого знедоленого люду і стала в літературі виразником його прагнень і сподівань, взявши на озброєння його мову. О. Кобилянська починала свою творчість німецькою мовою, потім писала польською мовою, але на її життєвому шляху відбулася зустріч з українським постом Миколою Устияновичем – і він став її ідеалом, а потім Ольга Юліанівна познайомилась з Софією Окуневською – однією з найосвіченіших жінок Австрії, – яка і переконала Ольгу Кобилянську писати для свого народу по-українськи. Саме через Софію Окуневську, Наталю Кобринську, Івана Франка, Осипа Маковея йшли наближення О. Кобилянської до української літератури.  В центрі уваги творів О. Кобилянської – чи не вперше в українській літературі – психологія індивідуальності окремої людини. І вже потім індивідуальний портрет людини відіб’є в собі риси суспільства чи всесвіту.

    І з верховіть Карпатських гір злинула буковинська орлиця, стала всеукраїнською письменницею. Своїми повістями, оповіданнями, новелами і публіцистичними статтями вона зайняла гідне місце в українській літературі. Кращі її твори перекладено на багато мов, а такі твори, як «У неділю рано зілля копала», «Земля», «Царівна» екранізовані, із великим успіхом ішли в театрах нашої країни та за кордоном. І сьогодні, в день роковин О. Кобилянської хочеться доземно уклонитися пам’яті великої письменниці. Бо дороге, близьке її слово нам, її нащадкам.

       До уваги відвідувачів в бібліотеці презентовано   книжкову виставку – портрет  «Гірська орлиця», яка ознайомить з творами Ольги Кобилянської, а також з цікавими розвідками про життя і творчість письменниці.

Голодомор - невиплакані сльози України

     

    Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Проходить час, і, здається, він повинен був залікувати рани. Але ці рани на серці України кровоточать дотепер, не даючи забути одну з найтрагічніших сторінок історії нашої Батьківщини. У день пам’яті жертв Голодомору всі українці вшановують заморених голодом співвітчизників.

    З метою вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні  в   бібліотеці  влаштовано  книжкову  виставку-реквієм "Скорботна свічка пам'яті святої", що висвітлює трагедію трьох масових голодоморів: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років, а також проведено з дітьми урок - реквієм" Голодомор - невиплакані сльози України".   На  виставці   експоновані різноманітні книги та посібники, що розповідають про причини та наслідки голодоморів. Заслуговують на увагу художні твори українських письменників: «Жовтий князь» В. Барки, «Марія» У. Самчука, «Гіпсова лялька» Ю. Бедзика та інші видання.  Ці книги бентежать душу, наповнюють серця пекучим болем, адже в них показана жахлива картина голодомору, велика трагедія українських родин.

       Кожна книга з цієї  виставки  стане одним із місточків, що єднає нас з минулим, допомагає розібратись в тих білих плямах, які виникають на карті історії України. 

        Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

Обрії порозуміння: що означає бути толерантним

           Толерантність як норму сучасного цивілізованого світу продекламовано в Резолюції Генеральної Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року як «Декларацію принципів толерантності». З того часу цей день щороку відзначається як Міжнародний день толерантності по усій планеті.

      Толерантність… Визначення цього поняття кожен з нас розуміє по-своєму і усвідомлює по-різному. Але все ж таки слово «Толерантність»- пояснюється як терплячий. Толерантна людина – це перш за все особистість, якій притаманні духовні, моральні цінності та якості. Як писав Олександр Довженко: «…людина повинна бути Людиною…». Цей вислів пояснюється тим, що кожен з нас повинен задуматися над своїм відношенням до інших, вміти правильно підтримати один одного, поважати людей, прислуховуватися до інших думок, поглядів.

      З метою формування в учнів активної життєвої позиції, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних, у бібліотеці проведено  годину спілкування «Обрії порозуміння: що означає бути толерантним».  

    З латини tolerantia означає «стійкість, витривалість».Толерантність ‒ це терпимість, повага до чужої думки, лояльність. Толерантність повинні виявляти як окремі люди та групи людей, так і держави.

   Толерантність ‒ це готовність постійно і з гідністю сприймати будь-яку особистість або подію. Синоніми: терпіння, терпимість, витримка, примирення, стриманість, володіння собою, врівноваженість,  холоднокровність, стійкість, відкритість, мудрість.

Толерантність – це необхідна умова спілкування. Від толерантності кожного з нас залежить культурний і моральний розвиток в суспільстві.

   Отже, давайте самореалізовуйтеся, самоудосконалюйтеся, виховуйте в собі ті якості, що будуть наповнювати наше буття тільки позитивними емоціями і кожною щасливою хвилинкою нашого життя, бо життя дається людині лише один раз і прожити його потрібно з гідністю. Спілкуймось толерантно — ось заклик до вас, нехай кожен з нас пробудить в себе людські почуття щирості і доброти.

Мандрівка в країну писемності

 

    27 жовтня все світове українство відзначає  День української писемності та мови. У 2023 році дата свята змінилася через рішення Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) перейти на новий церковний календар, відповідно до якого на 13 днів пересуваються раніше нерухомі дати свят. Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови.

       Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл.1114р.) першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської азбуки Кирила і Мефодія, його традиційно вважають одним із авторів “Повісті временних літ”. Саме Нестора називають першим істориком Київської Русі та вважають, що з нього починається писемна українська мова. 

     Мова – це найбільший скарб будь-якого народу, і досвід людства переконує, що занепад мови – це знищення нації. Лише після незалежності України наша мова отримала нове життя, новий шанс на повноцінне існування. Однак проблема української мови залишається і досі, тому, на жаль, українцям у власній  країні потрібно боротися за свою мову.

     Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Сьогодні захисники України знову відстоюють цінності нашого народу. Серед них – рідна мова, яка є запорукою нашої згуртованості.

    Українську мову за останні 4 століття намагались вбити аж 134 рази! Понад 4 століття в українців намагалися відібрати мову: законами, анафемами, указами, державними актами. Українська мова за свою історію пережила дуже багато актів лінгвоциду (свідомого нищення мови як головної ознаки етносу). Однак попри це, з кожним роком українська мова розквітає: носіїв рідної мови стає дедалі більше, молодь все частіше популяризує українську в соцмережах та спонукає до її вжитку у мовленні. І сьогодні українською мовою розмовляють понад 45 мільйонів людей.  Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються.

     Отже варто докладати зусиль аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона наша рідна мова.

     З нагоди цієї дати бібліотека  запропонувала читачам  інформ-досьє «Мандрівка в країну писемності” та влаштувала викладку літератури « Українську рідну мову в дар дали мені батьки». Діти доторкнулися до  історії  української писемної мови від Нестора Літописця до сьогодення, дізналися багато цікавих фактів про нашу українську мову, згадали скорботні дати на тернистому шляху її розвитку.

    Народна мудрість стверджує: “скільки ти знаєш мов – стільки ти людина”, однак без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною власного народу, його історії та культури. Як говорив Володимир Сосюра: “Мова – це душа народу, а народ без мови – не народ.”

      Любіть українську мову, оберігайте, плекайте та звеличуйте її, бо вона прекрасна.

Погані звички - собі на шкоду

                                           

    Шкідливі звички, які роблять нас слабкими та безпорадними, – дуже актуальна тема сьогодні. Розмова про те, як не стати залежним і не занапастити своє здоров'я, була проведена з користувачами – дітьми.Спосіб життя – це той чинник здоров’я, який майже цілком залежить від нас самих. . Такі чинники, як вживання алкоголю, тютюнопаління,  вживання наркотиків псують наше життя, а також можуть призвести до летальних наслідків.

     З метою формування у підлітків правильного уявлення про здоровий спосіб життя, дбайливого ставлення до свого  здоров’я, здоров’я оточуючих  і профілактики паління, пияцтва та наркоманії була проведена година моралі « Погані звички – собі на шкоду».   Школярі прослухали  бесіду, де бібліотекар звернула увагу на те, що шкідливі звички і школяр – несумісні. Екскурс в історію  цих хворобливих уподобань змусив школярів задуматися про те, чи варто захоплюватися тим, що губить здоров'я і псує життя.

       Учасники заходу мали змогу ознайомитись з літературою, матеріалами з періодичних видань представленими на книжково – ілюстративній виставці – застереження «Шкідливі звички – шлях у безодню».

                                         

                                                    

      Дуже хочеться вірити, що такі бесіди дійсно допомагають підліткам переглянути свої бажання і зробити правильні висновки.  Всім нам потрібно пам’ятати: здоров’я, радість життя і щастя – в руках кожної людини!

Дивовижний світ тварин

                   

     4 жовтня, у світі відзначають Всесвітній день захисту тварин. Його мета — привернути увагу людства до прав тварин та їхнього добробуту та нагадати, що є тварини, які знаходяться на межі зникнення.

      Дата 4 жовтня вибрана не випадково. Це день католицького святого Франциска Ассизського, який вважається покровителем тварин. За переказами, святий  Франциск з особливою турботою ставився до усіх живих істот і відчував їхню біль і страждання гостріше за свої власні, міг спілкуватися з тваринами.

       В Україні Всесвітній день захисту тварин відзначається, починаючи із 2000 року.  Це свято шанують не тільки представники природоохоронних організацій, а й просто звичайні люди, в житті яких тварини займають особливе місце.   Статистика свідчить, що у світі щогодини зникає близько трьох видів тварин. Щодня зникає понад 70 видів фауни та флори. За останні 25 років біологічне різноманіття нашої планети зменшилося більш ніж на третину. Це привід замислитися над тим, що люди повинні бути захисниками своїх «менших братів». Адже планета Земля належить не лише людству: і люди, і тварини, і рослини — єдине ціле.

     До Всесвітнього дня захисту тварин працівники бібліотеки підготували  книжкову виставку "Дивовижний світ тварин".

     На  виставці  представлена література, в якій можна знайти матеріал про різні види тварин, як правильно їх доглядати і лікувати, піклуватися про них та оберігати. Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитись з представленими на виставці книгами та взяти їх з собою. Адже тваринний світ такий цікавий і незвіданий.

              Пам’ятайте, що всім братам нашим меншим потрібна турбота, ласка і ваша любов. 

Лине слава козацька з далеких віків

         Свято Покрови Пресвятої Богородиці з 2023 року згідно з Указом Президента святкуємо 1 жовтня.   Вона є заступницею і захисницею від ворогів. Водночас українці відзначають: День українського козацтва, День створення УПА, День захисників і захисниць України.

       У цей день українці вшановують історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності. Українське козацтво – надзвичайно цікаве і важливе явище в історії як країни, так і світу. Козаки дивували, захоплювали, надихали художників і літераторів на створіння своїх шедеврів, берегли рідну культуру і звичаї. Секрет успіхів козаків тримався на трьох китах: фізична досконалість, кодекс честі і доблесне керівництво.

     З нагоди свята у бібліотеці проведено історичний екскурс  та   організовано книжково - ілюстративну виставку  «Лине слава козацька з далеких віків». 

 Читачі дізнались  про те, хто такі запорожці, про державну діяльність українських вояків, їх  героїчну  звитягу,  походи,  про життя  та побут козаків на Січі, про славні  звичаї, традиції та легенди . 

      Читачі можуть  також ознайомитися з книгами,   представлені на виставці,  які  дозволять зануритись  у неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби.  

     Ми українці - нащадки воїнів-русичів, козаків, січових стрільців і вояків УПА, зараз, в період повномасштабної війни виборюємо кожен клаптик рідної землі, захищаючи свої кордони. Героїчне минуле України поєдналося з героїчним теперішнім. А гасло «Слава Україні! Героям Слава!» стало офіційним вітанням українського війська.

Все починається з добра

                                                   

   З нагоди відзначення 105-річниці  від дня народження В. О. Сухомлинського та з метою увічнення пам'яті видатного українського педагога-гуманіста у бібліотеці  проведено  годину спілкування    за сторінками творів В. Сухомлинського « Все починається з добра».   Бібліотекар ознайомила школярів з життєвим та творчим шляхом видатного вчителя та письменника, закликала звернути увагу на виставку книжок В.Сухомлинського « Людина великої душі».

  Адже, кожна  казка, кожне оповідання – розповідають читачам про неповторну красу природи,чуйність у взаєминах між людьми, магічну силу доброти, пробуджують  бажання захистити слабшого, допомогти старшим. Щира усмішка, добре слово і хоча б краплиночка тепла – мають дуже велику силу. Василь Сухомлинський дуже любив дітей. Навчав їх, а ще писав для них багато-багато оповідань, казок: про ласкаве сонечко і м'яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та голосистого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю. Він писав про доброту, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоби діти виросли добрими і чуйними, працьовитими, щоб любили тата і маму, рідну домівку, нашу Батьківщину з широкими луками, зеленими садами, безмежними ланами.

     Мабуть, саме тому більшість його творів на морально-етичні теми, якими він спонукає нас до самостійних роздумів, оцінок, висновків. Читайте твори Василя Сухомлинського. Вони навчать вас бачити й розуміти прекрасне, адже від розуміння краси оточення починається все найкраще, що є в людині, починається краса людських вчинків.

Стежками рідного краю

          Кожна людина по-своєму розуміє,що для неї означає рідний край.Для багатьох людей рідний край-це батьківський край,тобто земля,звідки пішов їхній рід,земля батьків, дідів і прадідів. Тому рідний край називають ще малою батьківщиною.Історія живе у спогадах,серцях людей,котрі народилися і виросли в цьому краї. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. Знання історії свого краю – священний обов'язок кожної культурної людини. Всі ми завжди маємо пам'ятати звідки ми родом, де наше коріння, знати історію свого народу, бо хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього

      Глибше пізнати  наш бойківський край, де бере свій початок дзвінко плинна річка Лімниця, допоможе нам  віртуальна  мандрівка  «Стежками рідного краю».

   Бойківщина – це чарівний край оксамитових лісів, швидкоплинних річок та блакитних озер,сивих легенд та народної мудрості. Край, багатий на мальовничі краєвиди, цікаві історичні місця, унікальні пам’ятки природи та культури. 

    Цікавим краєзнавчим об’єктом в долині Лімниці є руїни старовинної доменної печі  - бойківської домниці в урочищі Ангелів.

      Ангелівська домниця побудована у 1810 р. за сприяння греко-католицького митрополита А. Ангеловича, звідси і походить назва поселення «Ангелів». Кам’яні стіни печі місцями сягають понад 3 м. Отвір, через який лився чавун - на зріст людини. На внутрішніх стінах вогонь назавжди приварив до каменів шлак. Маленькі віконниці - отвори у верхній частині домниці і ходи в нижній - служили для нагнітання повітря за допомогою міха, що приводився в дію водяним колесом. Зберігся і канал для води, яка подавалася з річки Лімниця. У піч, висота якої досягає 16 м, руду подавали по спеціально спорудженій на риштуванні доріжці і через верхній отвір засипали. До комплексу, крім домни, гамарень, кузні, входили будинки керівника заводу і контролера, двадцять двоквартирних робітничих будиночків, складські приміщення, конюшні, стайні для волів та інші господарські споруди.Гута мала 12 шахт, одну високу піч, дві гамарні (фабрики, де переробляють залізо, очищають, фришують за допомогою вогню і молота) й кузню для виробництва цвяхів. У 1813 р. на гуті працювала 81 людина. На той час на галицьких землях було 15 подібних доменних печей. Деякі історики того часу твердили, що тоді Галичина виплавляла більше заліза, ніж така держава, як Португалія.

  Проте Ангелівська гута діяла всього шість років. Уже в 1818 р. вона була закрита. Дослідники називають різні причини:  погана якість місцевої залізної руди, судовий процес між митрополитом Ангеловичем і управителем гути Гекером та інші. Домена піч в урочищі Ангелів внесена до державного реєстру пам’яток архітектури національного значення.

        Біля підніжжя Карпат, попри дорогу з Рожнятова до Осмолоди , лежить велике село з тихою назвою –Ясень. За селом, майже непомітний від дороги, в затінку лип стоїть унікальний обеліск в формі хреста, рівного якому немає в Україні.  Це, можливо, єдиний у світі пам’ятник тверезості. На кам`яному хресті рука невідомого майстра  вирізьбила всього три слова: « В пам`ять святої тверезості». Перша письмова згадка про цей дивний пам’ятник датована 1874 роком. Досі достовірно не з’ясовано , як саме хрест з` явився в Ясені. 

       Переповідають , що в XIX ст. на цьому місці була корчма, де місцеві селяни – лісоруби пропивали тяжко зароблені гроші. Довго мучились жінки, аж поки їхньому терпінню не прийшов кінець. Зібрались вони однієї ночі та розгромили і спалили корчму. Потім зібрали гроші і замовили у Львові хрест з металу з  написом « В пам’ять святої тверезості», який і встановили на місці спаленої корчми.  

     На допитливих в селі Ясень чекає хата-музей та пам`ятник Івана Вагилевича- відомого поета-пісняра, визначного письменника, етнографа, фольклориста, члена «Руської трійці»,автора першої україномовної ластівки «Русалка Дністрова».

  Музей відкрито в 1995 року. Він розташований у будинку, який колись належав родині письменника, біля якого в 1937 році було споруджено пам'ятник. У п'яти кімнатах розміщено понад тисячу експонатів. Це в основному фотографії письменника та його друзів, односельчан, друковані видання, документальні матеріали, які передала музеєві Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника, предмети побуту і гончарні вироби, одяг, взуття, якими користувалася колись родина Вагилевичів та жителі рідного села письменника.В центральній кімнаті музею знаходиться пам'ятник діячам "Руської трійці" - М. Шашкевичу. І. Вагилевичу та Я. Головацькому. Його було встановлено в 1937 році на 100-річчя видання "Русалки Дністрової" громадою села та родичами письменника. Пам'ятник виготовив майстер Антоняк в Станіславі. На одній центральній стіні цього відділу міститься художнє панно "І. М. Вагилевич на лоні ясенських гір".

27 серпня 1937.року жителі Ясеня та навколишніх сіл зібралися біля церкви св. Петра і Павла, щоб урочисто відзначити 100-річчя виходу в світ "Русалки Дністрової". Так була встановлена меморіальна дошка зі словами Т. Г. Шевченка "Возвеличу малих рабів, отих німих і на сторожі коло них поставлю слово". Після того всією громадою вирушили до місця , де було встановлено виготовлений з червоного граніту пам’ятник. На ньому були викарбувані слова     з написом: «Пробудителям Галицької землі отцям М. Шашкевичу, Я. Головацькому та І. Вагилевичеві в століття «Русалки Дністрової».В 70-х роках минулого  століття пам’ятник було перебудовано.

    Село  Небилів має цікавий пам’ятник. Загалом, асортимент сільських пам’ятників невеликий – бюст Шевченку, Стрілецька могила, капличка Діви Марії. А ось у центрі Небилова стоїть пам’ятний знак 100-річчя початку української еміграції до Канади. 

  У кінці ХІХ століття Галичина переживала демографічний бум. У селянських родинах народжувалось багато дітей (щоправда, не всі виживали), тож землі всім не вистачало. У 1891 році уродженець Небилова Іван Пилипів та його товариш з сусідньої Слободи Небилівської Василь Ілиняк сіли на корабель «Орегон» та прибули до канадського порту Квебек. Землі в Новому Світі було багато, влада всіляко сприяла трудовій еміграції. Незабаром хлопці перетягнули до Канади свої родини, за ними потягнулись односельці, які заснували перше українське поселення біля міста Едмонтон у провінції Альберта.

7 вересня 1991 року в Небилові із помпою відзначили сторіччя початку еміграції. На святі були присутні делегації з Канади, США, Бразилії, де існують великі українські діаспори. Тоді ж встановили пам’ятник із портретами першопрохідців та барельєфом бойка, що прощається із Батьківщиною.

       В селищі Перегінське цікавим краєзнавчим об’єктом є Перегінська ратуша.  Із традиційною вежею з годинником. Її наявність свідчить, що колись поселення було містечком. Саме слово «ратуша» походить від німецького словосполучення «Rathaus», тобто будинок ради. Колись в цьому будинку засідав магістрат, тобто міська управа, яка збирала податки, пиляла бюджет та займались іншими питаннями самоврядування. Про ратушу в Інтернеті інформації обмаль. Максимум, що вдалося знайти – споруда кінця ХІХ століття. Хоча це й так зрозуміло – за міжвоєнної Польщі у архітектурі панував функціоналізм, а совіти будували похмурі бетонні коробки.

                                               

   Але і це ще не все! За ратушею є… замок! Записуйте адресу – вулиця Шкільна, 8. Його поява є заслугою львівського єпископа Гедеона Балабана, який на початку XVII століття розпорядився збудувати у Перегінському оборонний двір. Помер єпископ у 1607 році, тобто приблизний час спорудження встановити можна.   Коли приходиш за вказаною адресою, починаєш озиратися навколо і питати місцевих – а де замок?  Річ у тім, що він аж ніяк не нагадує потужні твердині середньовіччя. Перегінський замок Балабана – це довга одноповерхова хата із двома невеличкими вежечками по боках. Не мазанка, звичайно, але подібними «замками» у кожному селі хоч греблю гати. Втім, історики стверджують, що це дійсно оборонна споруда, до того ж, колись по периметру її оточував потужний частокіл. Облогу регулярної армії вона, звісно, витримати б не змогла, а ось гультяйську ватагу чи приватний загін сусіднього шляхтича – запросто.

    Отож,  якщо ви любите природу, пам’ятки старовини, архітектури, хочете зустрітися з унікальними творінням природи – відкладіть свої домашні справи, клопоти, і повсякденну метушню  та поспішайте на відпочинок до нашого неповторного, мальовничого  бойківського краю.  Більше інформації про  наш бойківський край , його історичні, архітектурні та культурні пам’ятки вам, нададуть гірські інформаційні центри: бібліотека села Ясень та бібліотека селища Перегінськ.

Кіно та книга

   У світовому кіномистецтві українське кіно займає визначне місце. Фільм Олександра Довженка «Земля» було названо серед дванадцяти найкращих фільмів «усіх часів і народів».

  До Дня українського кіно, який щорічно відзначається в другу суботу вересня, бібліотека підготувала тематичну виставку «Кіно та книга». На ній представлені книги, які розкривають історію створення вітчизняного і світового кіно, а також книги, за якими талановиті режисери зняли свої геніальні фільми: «Тарас Бульба» і « Вечори на хуторі поблизу Диканьки» М. Гоголя, «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського, «Роксолана» П. Загребельного, «Перехресні стежки» 

І. Франка, « Лісова пісня» Л. Українки та інші.

    Письменники пишуть книги, сценаристи перетворюють їх у фільми, а режисери ті фільми знімають. Книга є першоджерелом для створення екранізації. Книжкова виставка пропонує ознайомитись з літературою та пригадати улюблені кінокадри. Користувачі бібліотеки мають змогу насолодитись цими шедеврами, взявши книги.

       Приємного та цікавого вам перегляду.

Іван Вагилевич - будитель духу народного

       

      З села Ясень, що на Рожнятівщині, почалась дорога відродження слави бойківського краю: на ясенському горизонті загорілась зірка, яка напророчила Івану Вагилевичу, жвавому і допитливому  хлопчині , стати зачинателем українського слова, будителем національного духу  в Галичині. Один із зачинателів нової української літератури в Галичині Іван Миколайович Вагилевич увійшов в історію нашої культури як талановитий письменник, літературознавець, лінгвіст, фольклорист і етнограф, громадсько-культурний діяч.

    До відзначення 212 - ої річниці від дня  народження Івана Вагилевича  в бібліотеці оформлено книжкову виставку " Іван Вагилевич - будитель духу народного".

   Сьогодні неможливо уявити вітчизняну літературу без фундаментального доробку Івана Миколайовича Вагилевича. Його творча спадщина - то коштовна перлина в духовній скарбниці українського народу.     

     Учімося у нього самопосвяти  та йдімо кроком національного поступу, як прагнув і вчив Вагилевич. І нехай ніколи не заростають стежки, що ведуть до вічних криниць нашої давньої історії, з яких ще не одне покоління набиратиметься сили  й наснаги на плідну працю для прослави рідного бойківського краю і всієї України. 

Пам'ятаємо загиблих, шануємо живих

                                               

                                                                                                                        Герої такі не вмирають,

                                                                                                                       Вони будуть вічно живі.

                                                                                                                       Героїв завжди пам’ятають

                                                                                                                       На небі й на рідній землі!

                                             Пам’ятаємо загиблих, шануємо живих.

        На жаль, право бути незалежними необхідно виборювати. Наш героїчний народ пережив не одну війну, виборюючи свою незалежність та самостійність. Попри це українці залишаються волелюбними, нескореними й хоробрими.   Пам’ятати усіх, кого ворожі обстріли навіки вирвали з обіймів рідних, — обов’язок українців.

        Щороку 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України з метою вшанування світлої пам'яті військовослужбовців і добровольців, для увічнення героїзму, громадянської відваги і самовідданості, сили духу, стійкості та героїчного подвигу воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, мирних громадян, які загинули унаслідок збройної агресії російської федерації проти України/

             Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності. Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.   За дев'ять  років, що минули від часу Іловайської трагедії, про цю чорну сторінку в російсько -українській війні розказано чимало…

      Наприкінці серпня 2014 року після запеклих боїв бійці сил АТО потрапили в оточення під Іловайськом Донецької області. Російські військові обстріляли коридор, яким за домовленістю мали виходити українські бійці. За офіційними даними, навколо Іловайська і в самому місті загинули 366 українських бійців, близько 450 отримали поранення, 300 потрапили в полон, 158 досі вважаються зниклими безвісти. Та навіть у меншості й без підкріплення наші захисники довели, що здатні зірвати плани ворога та зупинити його просування на рідній землі.  Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат. 

      До Дня пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в бібліотеці  влаштовано тематичну викладку літератури   "Пам'ятаємо загиблих, шануємо живих". 

     Уклонімося пам'яті загиблих героїв!

Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!

Іван Франко із бойківського краю - син України, велич світова

                                            

    Галичина дала світові багато визначних людей. Серед них яскравою постаттю є Іван Франко - класик української літератури, геніальний письменник, перекладач, публіцист, громадський і просвітницький діяч, який своєю невтомною працею будив і зміцнював національну свідомість українців.

       Його називають Генієм української нації...Він - розум і серце українського народу...Невтомний Каменяр...Титан праці...Вічний революціонер...Гігант людської думки...Український Мойсей...Співець свободи...Безсмертний син безсмертного народу... Вічно живий... Наша гордість і слава...

         З метою  вшанування пам'яті видатного українського письменника, вченого та громадського діяча Івана Яковича Франка , популяризації його літературної, публіцистичної, наукової спадщини, зважаючи на його вагомий внесок у становлення української нації та з нагоди відзначення 167- річниці від дня народження, в бібліотеці    влаштовано  книжкову виставку-портрет "Іван Франко із бойківського краю - син України , велич світова," яка розповідає про життєвий та творчий шлях  великого митця. Тут презентовано  творчий доробок Івана Яковича: прозу, публіцистику, переклади, а також літературу про нього.

      Літературна спадщина такої геніальної особистості як  Іван Франко є золотим фондом України. Його твори вчать нас думати, розуміти  та відчувати, а також позиціонувати себе нацією, гідною поваги та захоплення. Кожен твір письменника – це ідея загальнонаціональної єдності та автентичності.

    Тож запрошуємо Вас до бібліотеки ознайомитись із літературою, документами, які представлені на книжковій виставці, щоб, перегортаючи сторінки творчості Івана Франка, ще раз збагнути й осягти багатогранний талант цієї людини.

Миті історії української незалежності

                                              

               День Незалежності України – це одне з найважливіших свят для українців. Це свято особливе, як унікальні ті події, що відбувалися у 1991 році. У цьому році нашій прекрасній, волелюбній, незалежній державі виповнюється 32 рік. Напевно, зараз у кожного з нас одна спільна мрія - мир на нашій рідній землі. 

     День Незалежності  - це знакова подія для всіх українців, адже наша країна хоч і молода, але з багатовіковою історією.Долаючи надзвичайно багато викликів на своєму шляху, Україна відстояла свободу та європейський  вибір революціями, а нині захищає суверенітет та територіальну цілісність від російського агресора. Ми віримо, перемога буде за нами, як проростає квітка з маленької насінини, як проросла наша незалежність із великого прагнення українців до волі.

      Історія здобуття Україною незалежності надзвичайно складна та довга і знати її – це наш обов’язок. З цією метою   в бібліотеці  до уваги користувачів оформлено книжково-ілюстративну виставку «Миті історії української незалежності», на якій  експонуються цікаві сучасні книги й статті з історії нашої держави, авторські книги про хронологічний розвиток подій, інформації про історичних постатей, які відіграли значну роль на шляху здобуття незалежності України, а також спільно з клубом проведено поетичні читання "Хай хранить тебе Бог, Україно, ще на тисячі зоряних літ."

            Сердечно вітаємо з найголовнішим святом – Днем Незалежності України! Цей день наповнений гордістю за нашу країну, її історію та досягнення. Нехай наша незламна духом нація процвітає і росте, а майбутнє будується на принципах свободи, демократії та миру. Слава Україні!

                                           

Літературне сузір'я краю

       Наша споконвічна Галицька земля багата й невичерпна на оригінальні таланти, джерела художнього слова, витоки животворчої духовної сили. Над нею завше витає вільний український дух, невиснажливу силу якого успадковує, передає з роду в рід національна література, незнищенна скарбниця різножанрових творів красного письменства.

         Івано -Франківщина здавна славиться своїми культурними традиціями. Досить високого рівня досягло й письменництво краю. Літературне Прикарпаття репрезентоване десятками відомих  і маловідомих імен і жанровим розмаїттям літературного процесу краю.  З метою ознайомлення з найпопулярнішими  письменниками  Прикарпаття  в бібліотеці розгорнуто інформаційну вітрину "Літературне сузір’я краю». На виставці  представлені книжкові видання  письменників нашого краю Ю. Андруховича, Т. Прохасько, М. Ткачівської, О. Деркачової, С. Процюка, М. Вайно, Є. Барана, Г. Петросаняк та О. Слоньовської.

          Українське художнє слово - це вияв талановитості, інтелектуальності.  Це – духовний меч, покликаний стояти на сторожі соборності і незалежності України, збагачення внутрішнього світу нашого сучасника, культури народу. Ми повинні не тільки любити свій край, а й знати його історію, культуру, літературу – минулу і сучасну. 

Мандруємо казковим світом

       Казка – це глибока і мудра книга життя. Казка - це неймовірна історія, що завжди асоціюється з дитинством. Це – невмируще джерело прекрасного. Саме в казці трапляється таке, про що ми й мріяти не могли. Вона занурює кожного у свій вигаданий, але такий реальний для кожного світ…Казка виникла в сиву давнину і є одним із найпоширеніших жанрів усної народної творчості. У казках відображені погляди на речі, ставлення до людських цінностей, висока духовність та глибока мудрість народу, що формувались упродовж багатьох поколінь.

   Казки справляють на дітей глибоке емоційне враження, збагачують їхню мову, пробуджують духовні сили.   Сьогодні клуб та бібліотека для   користувачів дітей провели вікторину  " У казки на гостинах", а також   до їхньої уваги  була  представлена книжкова виставка " Мандруємо казковим світом”, де читачі змогли ознайомитись з цікавими книгами та поринути у світ казок. 

                                    

     Казки дарують нам відчуття дива і спокою. Тому добре б, щонайменше, раз у день, відволіктися від метушливої реальності й зануритися в чарівний світ казки. Читайте казки! 

   Вони надихають на гарні вчинки та хороші думки. «Добрі казки» навчають любові та доброго ставлення до навколишнього середовища.

Україна: шлях до свободи крізь віки

    

     28 липня Україна вдруге відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого. Утверджувати зв’язок сучасних українців з багатьма поколіннями нашого народу, нагадати про багатовіковий державотворчий досвід, культуру, самобутність українців — це мета нового свята, Дня Української Державності. Свято молоде, натомість спрямоване вглиб віків — для того, аби утвердити спадкоємність понад тисячолітніх традицій українського державотворення.

  Бібліотека спільно з клубом з нагоди свята провели  годину державності " Історія та сучасність нашої держави".    В бібліотеці розгорнуто тематичну книжкову виставку  «Україна: шлях до свободи крізь віки», на якій представлені книги про історичні етапи українського державотворення, національні символи України, особистості державотворення та  які  ознайомлять  читачів з шляхом боротьби, випробувань, розвитку української держави та її багатомільйонного народу.

     День Української Державності утверджує зв’язок українців, які живуть тепер, з багатьма поколіннями нашого народу. Понад тисячу років державотворчому досвіду українців, нашій культурі, нашій самобутності, українському характеру.

Хрещення в Україні: історія і сучасність

 

    День Хрещення Київської Русі – України – державна пам'ятна дата в Україні на честь Хрещення Русі, що відзначається щорічно 28 липня – у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира.

   Це свято відзначають у день Святого Володимира — одного із засновників і покровителів нашої державності. Для українців воно символізує спадкоємність тисячолітньої історії України, нації і держави. Це — символ неподільності Українського народу і його єдності навколо ідеї сильної держави і віри.

       В українській історії Володимира вважають одним із засновників і покровителів української державності, а день хрещення Русі символізує спадкоємність тисячолітньої історії нашої держави, соборність усіх українців і всіх українських земель навколо духовної столиці – Києва.

   На Русі про християнство знали задовго до релігійних реформ Володимира Великого: християнами були Аскольд і Дір. Правдивим є факт хрещення княгині Ольги у 958-му. Княгиню Ольгу вважають покровителькою православної віри. Завдяки її діяльності на Русі почали будувати храми, встановлювати хрести й знищувати язичницьку символіку. Однак її діяльність не знаходила підтримки і розуміння у її найближчому оточенні. Продовжити справу княгині Ольги – хрестити Київську Русь й проголосити християнство державною релігією – зміг лише її онук князь Володимир Великий.

   Існує легенда, що хрещенню Русі передувала ще одна подія, яка укріпила віру князя Володимира ще більше. Перед хрещенням київський правитель сильно захворів і раптово осліп, але пройшовши Таїнство Хрещення до нього відразу повернувся зір. Після цього чудесного зцілення князь Володимир вигукнув, що "Тепер я пізнав Бога істинного". Він був упевнений, що прозріння до нього прийшло тільки завдяки прийняттю християнства, тому твердо вирішив хрестити Київську Русь і всіх жителів держави.

      Утвердження християнства на Русі було тривалим складним процесом, що розтягнулося у часі на багато століть, проте саме 988 рік вважають початком нової епохи давньоруської держави. Прийняття християнства поглибило культурно-просвітницькі процеси, позитивно вплинуло на розвиток духовності всього давньоруського суспільства. Київська Русь змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну. Цінності християнства стали основою тих моральних установ, які завжди будуть залишатись актуальними для всіх людей незалежно від їхнього ставлення до віри та релігії. Державність, суспільний прогрес, більшість культурних досягнень нашого народу неможливо уявити без того духовного середовища, яке сформувалося під впливом християнства. Цей день – символ нашої духовної та культурної єдності, соборності, європейської ідентичності нашого народу.

   Бібліотека до свята  спільно з клубом влаштували книжкову виставку-подію "Хрещення в Україні: історія і сучасність" , на якій представлені книги, що  розкривають тематику цієї історичної події, що відбулася у 988 році та стала ключовою і вирішальною в подальшому розвитку всієї Київської Русі, а також  провели  годину історії "Історія Хрещення Київської Русі".

                                                                                                                       

                                    

         Хрещення Київської Русі–України стало поворотним для нашої історії. Рівноапостольний князь Володимир Великий приніс на київські землі християнство, що стало основою наших духовних та культурних традицій. Ця знаменна подія задала вектор розвитку нашого народу на тисячоліття вперед.

Барвистий світ дитячої книги

                                                     

              Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей – найпрекрасніше свято радості та надії.  В Україні цей день відзначається із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.

           Проте сьогодні перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на території областей нашої держави. Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.  Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.

 До  Міжнародного дня захисту дітей  в бібліотеці влаштовано книжкову виставку  "Барвистий світ дитячої книги".

   У малечі не повинно бути нещасливого дитинства, і за це маємо відповідати ми, дорослі, тому турбота про дітей, захист їхніх прав повинен стати одним з найголовніших наших обов'язків.

Закликаємо усіх сьогодні й кожного наступного дня зігрівати теплом і любов'ю кожне дитяче серце, об'єднувати зусилля заради майбутнього, і тоді маленькі громадяни виростуть достойними людьми й неодмінно стануть гордістю України.

Україна - країна героїв

    Щороку 23 травня в Україні відзначають День Героїв, встановлений на честь українських борців за свободу та незалежність нашої тисячолітньої держави. Це свято є символом непоборності української нації та її жаги до вільного життя на рідній землі.

        День Героїв присвятили передусім лицарям Русі-України, козакам Гетьманської Доби, гайдамакам, опришкам, січовим стрільцям, воїнам Армії УНР, ОУН, УПА, героям Небесної сотні та військовим ЗСУ, які зараз віддають свої життя у повномасштабній російсько-українській війні за свободу України.

              Українські Герої — це українці, які жили в різні епохи й захищали рідну землю. Вони ставали до лав руських дружин великого князя Святослава і короля Данила, козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського, Української Галицької Армії Мирона Тарнавського, Січових стрільців Дмитра Вітовського, а також Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри, Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери, Української Повстанської Армії. Сьогодні ж це свято всіх захисників України від російської орди.

          До   Дня вшанування пам'яті про Героїв України бібліотека  влаштувала книжкову виставку  "Україна - країна героїв" та спільно з клубом провели годину історії.