Велич України в її соборності

                                      

       Соборність – це єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України. 

      З нагоди цієї важливої історичної дати у бібліотеці  представлена  тематична викладка літератури" Шляхами Соборності України " та проведено  історичну годину " Велич України в її соборності".

                                      

                                   

          Для України соборність  - це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо української державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Тож соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності нації – фундаменту для  побудови  демократичної держави. В умовах сучасної російсько-української війни  соборність набуває  більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи , українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього.

 

Поет, якого не скорити

                                           

     8 січня, виповнилося б 90 років відомому українському поету Василю Симоненку – одному з найяскравіших представників покоління «шістдесятників».

     Поет зраненого серця… Його наснажувала полтавська земля. На Лубенщині він плекався у материних любистках, чорнобривцях, широких трав’янистих луках, там зростив душу життєдайною водою дідівської криниці, там відчув і проніс через коротке життя глибоку синівську любов до краю, що спородив, до народу, що дав крила і мудрість.

     Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р.  в селянській родині на Полтавщині.  Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Складати вірші Василь почав ще в школі, і школярі називали його гучним словом «поет». У 1952 р. закінчив із золотою медаллю сільську середню школу,  вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка. Під час навчання  в університеті  брав участь у літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ).

  Після закінчення університету  працював у газеті «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», був власним кореспондентом «Робітничої газети», займався літературною творчістю.

Навесні 1960 р.  Василь Симоненко разом з Аллою Горською, Ліною Костенко, Іваном Драчем, Василем Стусом, Миколою Вінграновським, Євгеном Сверстюком   став учасником  Клубу творчої молоді, залучався до літературних вечорів та диспутів.

В умовах радянської цензури твори  поета друкувалися неохоче,  але великої популярності набули  самовидавні поезії Симоненка, які характеризували  його як борця за державний і культурний суверенітет України  II-ї половини XX  століття. 

Перша збірка поезій  Василя Симоненка «Тиша і грім» з’явилася у 1962 році і  стала подією у літературно - мистецькому житті України. Василь Андрійович Симоненко став членом Спілки письменників України.

Покликанням  серця і внутрішньою потребою  поета був пошук місць масових поховань жертв сталінських репресій.  1962 року Василь  Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні. Про жахливе відкриття було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місце знаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам’яті.  

У 1963 році Симоненко був декілька разів жорстоко побитий,  унаслідок чого помер від швидкоплинної хвороби.

У перші десятиліття по смерті  Симоненка  літературна критика намагалася  замовчувати творчість поета.

     В незалежній  українській державі творчий здобуток Василя Симоненка оцінюється по-новому. Мірою краси поета стала міра життєвої правди і свободи.  Його твори побачили світ, їх читають, на них виховуються покоління громадян України. У 1995 році Василю  Симоненку було посмертно присуджено Державну премію України імені Тараса  Шевченка за збірки поезій та прози  «Лебеді материнства»,  «У твоєму імені живу»,  «Народ мій завжди буде». Твори Василя Симоненка дістали всенародне визнання. Його поезія розлилася піснею по українській землі.  

    Двадцять вісім літ накувала йому зозуля. Всього 28. Спалахнув зорею і – згас, гнаний владою. Його чорнили й залякували, переслідували й перетинали творчі шляхи. Та не згас Талант. Він, як сяйво, зоріє над нескінченною дорогою в скарбницю духу народу нашого. Твори Василя Симоненка дістали всенародне визнання. Його творча спадщина – десятки віршів, казок, новел, об’єднаних у збірки, лишилися навічно золотими розписами на ниві української духовності.

     З нагоди 90- річчя від дня народження Василя  Андрійовича  Симоненка  бібліотека    підготувала  літературне досьє " Поет, якого не  скорити" та   розгорнуто книжкову виставку «І голос твій нам душі окриляє…».