Марійка Підгірянка - квітка у літературному вінку Прикарпаття

    

       Чи знайомі ви з творчістю видатної української письменниці Марійки Підгірянки? Читали її чудові, мелодійні вірші? Ні? Тоді знайомтесь.

                                                       Снилось мені ясне сонце

                                                       Що в хаті світило, –

                                                        А то лиш так моя мама

                                                        Дивилася мило.

                                                        Приснивсь мені легкий вітрик

                                                        Що пестив колосся, –

                                                        А то мені моя мама

                                                        Гладила волосся.

                                                        Снилась мені ягідочка,

                                                        Як мед – солоденька, –

                                                        А то мене цілувала

                                                        Мама дорогенька.

                                                                       (Вірш “Моя мама” із збірки  “Безкінечні казочки”).

                Справжнє ім'я цієї поетеси і вчительки – Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська. Мальовниче село Білі Ослави, що на Гуцульщині, – колиска поетеси Марійки Підгірянки.

   29 березня 1881 року сім’я лісничого Омеляна Ленерта, яка проживала в селі Білі Ослави на Івано-Франківщині, раділа народженню первістки – її назвали Марією. Зростала дівчинка на Гуцульщині, оповитій таїною легенд, запам’ятовувала мамині пісні та казки, коломийки та приказки, які чула від земляків.

Бідному Ленерту не під силу було дати вищу освіту всім своїм дітям (а їх було шестеро) – її здобув лише син. Марійка ж закінчила двокласну школу. Однак допитливу і розумну дівчинку це не влаштовувало і вона зайнялася самоосвітою. У 15 років Марійка в Коломиї склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу, а через 4 роки – у Львові за жіночу вчительську семінарію.

Її мрія здійснилася, вона стала вчителькою. І залишалася нею понад 40 років. Вона розказувала учням цікаві казки, співала разом з ними щедрівки, колядки, пісні, а діти душею горнулися до своєї вчительки.

 Свої перші вірші Марійка почала писати, коли їй було 13 років. Тоді й обрала собі літературний псевдонім – Марійка Підгірянка. Її сестри знайшли ті вірші, написані на окремих клаптиках паперу, і склали першу збірку.

На схилі літ Марійка Підгірянка багато писала для внуків: лічилки, загадки, вірші-задачки, казки, а підписувалася «бабця Клапця».

   Вчила Марія Омелянівна не лише дітей, а й їхніх матерів: як готувати смачні страви, правильно доглядати немовлят, вести домашнє господарство.

Марія Омелянівна володіла багатьма мовами: українською,російською, польською, чеською; читала грецькою, латинською та італійською.

Померла Марійка Підгірянка 18 травня 1963року. Похована у Львові на Личаківському кладовищі.

Сьогодні   ми маємо можливість познайомитися із цікавими, самобутніми творами цієї талановитої поетеси, народного педагога, культурно - освітнього діяча, творча спадщина якої назавжди ввійшла до золотого фонду української літератури.