Талановитість авторів літературних творів, особливо для дітей, найчастіше вимірюється часом. Деякі імена безслідно зникають і залишаються лише в пам’яті істориків, а твори інших з задоволенням читає не одне покоління. Саме до останніх можна віднести творчість дитячої письменниці Наталії Забіли.
Творчий шлях письменниці був досить довгим. Наталя Забіла народилася 5 березня 1903 року в Санкт-Петербурзі, в родині, де живопис, музика, література були органічною частиною сімейного життя. Маленька Наталя рано почала цікавитися літературою, яка згодом стала справою її життя. З дитячих років пробувала вона писати вірші. 1917 року сім’я майбутньої письменниці переїхала в Україну, де поселилася поблизу міста Харкова в невеличкому селищі Люботин (нині місто). Ще 16-річною Н. Забіла почала працювати вчителькою, згодом закінчила Харківський інститут народної освіти.
1924 року, будучи студенткою, Н. Забіла надрукувала свій перший вірш. Відтоді дедалі частіше її твори з’являються в багатьох українських газетах та журналах. З того часу письменниця створила понад сто п’ятдесят збірок та окремих книжок. Чим приваблюють юного читача твори Наталі Забіли? Насамперед — материнською щирістю, справжньою любов’ю до дітей. Сама вона мала їх четверо. Кохала, піклувалася ними, наспівувала їм власних пісень, писала й розповідала вірші та казки. Захоплення в очах малюків було для неї кращою оцінкою нових творів.
Письменниця вводить читачів у чарівний і таємничий світ, де поруч казка і реальність, люди й тварини, дорослі та діти. Вона одне оспівує, з приводу іншого радіє, а з чогось і сміється, по – доброму, без глузування. Хтось впізнає себе, стане йому соромно: замислиться дитина — отже, мети досягнено!
Як же Наталя Забіла знає дітей! Як невимушено веде з ними поетичну бесіду: про квіти й траву, вітер, дерево, струмок, про свійських тварин, лісових звірів та все живе навколо. Прочитавши такі рядки, дитина не зможе залишитися байдужою до природи. Тому герої творів Забіли охоче саджають дерева, захищають своїх зелених друзів.
Особливе місце в творчості письменниці посідають віршовані казки — такі пісенні, легкі, цікаві. Поезії сповнені й прозові твори — повісті про життя дітей і дорослих. Це дуже повчальні твори, бо з них дитина дізнається про особливості поведінки і вчинків дорослих у різних життєвих ситуаціях, над чимось замислюється, робить висновки. Отак і формуються смак, характер, світогляд людини, тобто особистість.
У 1972 році за видатні досягнення у дитячій літературі Наталя Львівна Забіла стала першим лауреатом премії ім. Лесі Українки. Письменниця подарувала дітям майже двісті книжок. І впродовж усього творчого життя вона сповідувала один принцип: для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, і навіть краще. Повчальні вірші, в яких поетеса розмовляє з дітьми доступною їм мовою, просто, але з повагою до маленького читача, розповідає серйозно, вдумливо про складні й серйозні речі. Вірші та казки Н. Забіли виховують у дітей повагу, доброту, бережливе ставлення до природи, рідної землі. Саме тому її книжки й донині читають, знають, люблять.
З нагоди ювілею в бібліотеці оформлено тематичну викладку літератури" «Майстер української дитячої літератури - Наталя Забіла».
Книги Наталі Забіли можна назвати захоплюючими "підручниками життя", котрі так цікаво, дохідливо і високо художньо розповідають про довколишній світ, рідну природу, про людське життя, вони завжди сучасні. На книгах цієї чудової дитячої письменниці виросло не одне покоління дітей.
