Моє село - краплиночка на карті

                                                

                                                                                      Не знайдеш такого краю,

                                                                                      Не зустрінеш таких гір

                                                                                      Всюди гарно, та наш Ясень

                                                                                      Найчарівніший повір.

                                                                                                                           Р. Годованець

       Ясень -  мальовниче підгірське село, де красуються гори Карпатських Горган, з яких гомінким дзюрчанням  іскристих хвиль спускається річка Лімниця.  Це колиска  славного сина Бойківського краю і ясенської землі  Івана Вагилевича – поета і письменника , члена « Руської трійці» , співавтора  «Русалки Дністрової». 

      Село пройшло надзвичайний довгий і  непростий шлях у своїй історії. 

      Перша згадка про село відноситься до 1422 року.  В один час, як посвідчують історичні джерела, всі поселенці вимерли. Пізніше, в 1957 році, князь Станіслав Жолкевський прислав з Добровлян і Новиці Калуського повіту 12 осадників, які зрізали ясенові дерева і викорчовували пні.   Від назви дерева ясен і пішла назва села. Перші номери хат починалися від Ангелова. 

      Вся територія села була поділена на 13 рівних частин. Академік В. В. Грабовецький відмічає, що масова колонізація на Прикарпатті у ХV-ХVІІ ст. в основному проходила на волоському праві. В той час селяни заселяли Прикарпаття «на сирому корені», «над потоками», в «лісах», але за умови волоського права. Вони отримували від короля чи старости певні пільги, згідно з якими на певний час (10-20 років) звільнялися від основних феодальних повинностей.

       Село Ясень розросталося. На його території охоче поселялися люди, зокрема й ті, які втечею рятувалися від феодального гніту. Вони заснували хутори: Турівку, Погар, Черенину, Лази, Гриньків, Пасічний, Кузьмінець. Згодом територія села простягнулась до меж Підлютого. 

      Жителі  Ясеня разом із загонами  перегінчан  брали участь у битві з татарами в урочищі Посіч. З обох сторін загинуло багато людей, за що й одержало назву від великої січі.  Революція 1848 року скасувала панщину та феодальні повинності. Цю звістку селяни Ясеня зустріли з великою радістю. І «на пам’ятку даної свободи дня  3 мая 1848» громада Ясеня встановила  Хрест.    Події національно-визвольних змагань та проголошення ЗУНР 1918 р. не оминули  ясенчан.   Вчорашні вояки австрійської армії ставали до лав УСС та УГА.

       Не встигли оговтатись від перших совітів , як розпочалась II світова війна, яка несла за собою нове лихо і страждання. Німецька влада, як і попередня, запроваджувала свої порядки: заставляла  людей рубати  ліс та вивозити його. Найперше фашисти вивезли із Ясеня 22 єврейські сім’ї та знищили їх. Згодом вивозили ясенчан на примусові роботи до Німеччини. За неповними даними, вивезено до 100 осіб. 

     З проголошенням незалежності України, ясенчани налагоджують нові умови життя, відновлюють свої господарства, дбають про село. Газифікована шкільна котельня, центральна вулиця Івана Вагилевича і частково вулиці О. Довбуша, Б. Хмельницького, Т. Шевченка, Я. Мудрого, Єдності. 

      На території села знаходяться: дві церкви православного обряду Київського патріархату – св. Михаїла та св. Петра і Павла і греко-католицька церква, дві загальноосвітні школи I ст., загальноосвітня школа     I-III ст., ФАП, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека, клуб, бібліотека, музей І. Вагилевича, обласний дитячий санаторій «Ясень» ім. А. Шептицького, відділення поштового зв’язку, Гриньківське лісництво  Осмолодського  держлісгоспу,  яке має понад 6 тис. га лісу, шість пилорам, АЗС, 25 торгових підприємств, ПП «Модекс», фабрика музичних інструментів. 

     В  селі Ясень народився український письменник, етнограф і просвітитель І. Вагилевич (1811-1866 рр.). В селі йому побудовано пам’ятник, відкрито музей. 

      На території Ясеня знаходяться:

Пам’ятник І. Вагилевичу

Хрест на честь скасування панщини 1848 року

Хрест «Святої тверезості» 1874 року

Пам’ятник Примирення. 

     Цього року минає 600 років від  першої згадки про село Ясень.   До відзначення цього славного ювілею  в бібліотеці  влаштовано книжково – ілюстративну  виставку «  Село моє- краплиночка на карті». 

      На виставці представлені матеріли про наше село. Особливе   місце на виставці зайняла книга Романа Левицького  « Ясень». У книзі описано історію села Ясень, його жителів,  їх заняття, побут, освіту, діяльність « Просвіти»,  ОУН –УПА ,  історичні довідки про  видатних земляків, духовних наставників, сільську владу. Книга добре проілюстрована світлинами, які мають не тільки історичну, а  й  етнографічну  цінність. Кого не зацікавлять , наприклад,  пам’ятники святої тверезості! А скільки треба було витратити зусиль, щоб зібрати відомості про всіх жителів села , які здобули вищу освіту! Очевидно, ще працюючи директором школи, автор вів пошукову роботу і точно обліковував , який фах здобули його вихованці.На виставці  представлені    книги поетів земляків Івана та Костя Вагилевичів, а також вірші  сучасних поетів  завідувачки клубом  Зінаїди Смик та вчительки української мови та літератури Ясенського ліцею Наталії Кривун. 

      Більше інформації про село Ясень, його історичні та  архітектурні  пам’ятки   можна дізнатись,   завітавши до нашої бібліотеки та переглянути  книжкову виставку. 

 

Невтомний шукач свободи і щастя

 

                                                             

        3 грудня 2022 року виповнюється 300 років з дня народження Григорія Савича Сковороди, філософа, мислителя, письменника, педагога, музиканта. Він постійно вчився, передавав знання іншим.

 Григорій Сковорода.посідає почесне місце в історії прогресивної української і світової культури.

Грунтом, на якому народився і визрів талант мислителя і митця, загартувався дух непримиренного борця проти соціальної несправедливості, було суспільне життя тодішньої України з усією його історично обумовленою складністю і класовою суперечливістю, героїчною боротьбою народних мас проти соціального гноблення.

 Григорій Сковорода - один з найвидатніших мудреців Людства. Автор багатьох афоризмів , цитат, висловів. У своїх філософських діалогах Сковорода говорив, що найперше людина має "пізнати себе", як їй жити, робити добрі справи, як бути щасливим, як пізнати свою природу, свою долю, задуматися над сенсом свого життя, над поєднанням дружби та любові.

Саме про ці поняття можна прочитати у творчості Вчителя Мудрості.

 До  ювілею Григорія Сковороди Ясенська  бібліотека  пропонує для перегляду  книжкову виставку- портрет " Невтомний шукач свободи і щастя"  .

     Спадщина Сковороди належить до визначних надбань вітчизняної культури, а його ім'я зайняло помітне місце в ряду видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу України.

Не згасне в серці пам'яті свіча

  

         З кожним днем події Голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому скорботного і трагічного значення. Голодомор - незагоєна рана історії, про яку ми не маємо права забувати.

У четверту суботу листопада щорічно всі українці - і в Україні і за її межами  - відзначають  сумний і болючий День пам'яті жертв голодоморів 1932-1933 років.   Голодомор ніколи не стане для нас історичною минувшиною: нестерпний біль шматує пам'ять не тільки очевидців, а й усіх наступних поколінь. Наш обов'язок - вшановувати, увічнювати пам'ять про знищених українців і пам'яттю зберігати духовну єдність поколінь.

     Тому до цієї дати працівники влаштували  виставку - спомин "Не згасне в серці пам’яті свіча".

          Книги представлені на виставці  розповідають  про  трагічні сторінки тих страшних подій української історії, про загибель мільйонів людей, про трагізм, який ховається за словом "голодомор.

    Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам'яті, як одна  з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам'ять - це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.

Мова моя співуча, ніжна і квітуча

 Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. Свято започатковано в 1997 році  на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства .

   Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці починається писемна українська мова. Колись навіть дітей віддавали до школи саме у цей день, після служби у церкві, де молились та просили у Нестора-літописця аби благословив майбутніх учнів. Це й не дивно, адже преподобний здобув всесвітню славу взявши участь у літописанні Київської Русі і залишивши світу неоціненний скарб – «Повість минулих літ».

      Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу.  

     Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ – зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються.

     Отже варто докладати зусиль аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де, адже вона наша рідна мова.

  

      До Дня   української писемності та мови в бібліотеці оформлено тематичну викладку літератури " Мова моя співуча, ніжна і квітуча".

Богдан Лепкий - майстер слова

   9 листопада виповнюється 150 років від дня народження Б.С.Лепкого, українського письменника, історика літератури, громадсько – культурного діяча, художника.

     Богдан Сільвестрович Лепкий (літературний псевдонім Марко Мурава)– одна з вершинних постатей в історії українського красного письменства і культури, розвою національного духу, гордість народу. Це видатний поет, прозаїк, критик, педагог, вчений-літературознавець, історик літератури, перекладач, видавець, редактор, художник, громадсько-культурний діяч та публіцист. 

       У всіх сферах своєї діяльності Богдан Лепкий прагнув чесно, самовіддано служити рідному народові, оспівувати його героїчне минуле, визвольні прагнення, розкривати благородство душі трудового люду, національно свідомої інтелігенції, утверджувати ідеали добра і справедливості, добросусідських взаємин з іншими націями.  Богдан Сильвестрович залишив нам досить велику різножанрову творчу спадщину, особливе місце в якій посідає проза (оповідання, новели, історичні повісті "Вадим", "Крутіж", "Сотниківна", "Орли", трилогія "Мазепа", мемуари "Бережани"). У його творчій скарбниці є також казки та оповідання для дітей. Він - автор відомої пісні "Чуєш, брате мій" ("Журавлі"), музику до якої написав брат Левко Лепкий.

      Творчість Богдана Лепкого ще за його життя вийшла далеко за межі України, стала надбанням багатьох літератур, зокрема слов’янських, сприяла та нині сприяє глибокому взаєморозумінню із зближенню між народами. Вона була важливим чинником розвитку духовної культури нашого народу, збагачення українського художнього слова. 

       Сьогодні ім'я Богдана Лепкого, його твори після довгого і несправедливого замовчування повертаються в українську літературу. 

        В бібліотеці  розгорнуто книжкову  виставку «Богдан Лепкий - майстер слова» приурочену до 150-річчя від дня народження видатного українського письменника, літературознавця, художника, видавця і педагога.

УПА - мовою сердець та документів

 Одне з найбільш шанованих християнських свят в Україні – Покрова Пресвятої Богородиці – є днем створення УПА. Від того часу минуло довгих 80 років…

Українська Повстанська Армія – збройно-політична формація, що діяла в Україні у 1942–1950-х роках. Перші збройні формування виникли стихійно у волинських і поліських лісах. У 1947 році Українська Головна Визвольна Рада проголосила 14 жовтня 1942 року офіційною датою народження УПА.

    Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке мало розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли СРСР і Німеччина виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної української держави, що мала включати в себе всі етнічні українські землі. Крім українців, яких була переважна більшість, в складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.

   З самого початку свого існування УПА воювала на три фронти: з військами Третього Рейху та його союзниками, польським Рухом опору (Армією Крайовою, Армією Людовою) та радянськими партизанами. З поверненням радянського режиму на західноукраїнські землі, УПА ще кілька років змогла чинити активний спротив каральним загонам НКВС.

   Створення та існування УПА – найбільший феномен української історії ХХ століття.

   Тож 14 жовтня стало символічною датою постання УПА. Із 2014 року відповідно до Указу Президента України 14 жовтня є також Днем захисника України на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві.

   День українського козацтва, День захисників і захисниць України – чудова нагода зазирнути до сторінок історії та згадати про звитягу предків, висловити вдячність ветеранам Другої світової та героям сьогодення - мужнім захисникам України від російських окупантів. 

    І нині Присвята Богородиця оберігає українських захисників, чоловіків та жінок, які, так само, як наші пращури, стоять на захисті рідної землі. 

   Бібліотекою підготовлена книжкова виставка на тему “Створення УПА - феномен української історії» , що висвітлює одну з найскладніших і найсуперечливіших сторінок минулого нашої країни.

Калейдоскоп книжкових новин

                                                            

      Щорічно 9 серпня у світі відзначають день книголюбів. Свято зародилось у США і майже одразу набуло чималої популярності, і в результаті набуло статусу всесвітнього. Це свято відзначають письменники, поети, літератори та видавці, друкарні і книжкові магазини, ну і, звичайно, читачі – ті люди, для яких книга і створюється. Саме читачеві присвячений Всесвітній день книголюбів. Любов до читання у кожного своя, проте чи знайдеться річ у світі, яка буде наповнена такою ж магією, як книга? Читання – свого роду таїнство, адже кожна книга – загадка, зрозуміти яку можна лише після прочитання. В одній книзі кожен знайде свій сенс, і це створює своєрідну пелену таємничості. Прочитання книг – це інвестиція у розвиток своєї особистості, свого характеру та кругозору, тому прекрасно, коли хобі у людини – читання. Бажаємо вам побільше цікавих книжок і захоплюючого читання!

 Шановні користувачі! До нашої  бібліотеки  нещодавно надійшли новинки дитячої літератури, призначені не тільки маленьким читачам, а й школярам старшого віку. Це - різноманіття багатогранної тематики, яке відкриває таємничий світ космосу, людини, тваринного світу, дає відповіді на численні «чому?», «скільки?», «що?», «навіщо?» та інші. Чимало захоплюючих книжок стануть у пригоді дошкільнятам та учням молодших класів: казки зарубіжних письменників, народні казки, книжки, які допоможуть в підготовці до школи, а також багато корисної літератури. Нова книга чекає на свого читача!  

Тернистий шлях державотворення

                                                      

     ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ - державне свято, що відзначатиметься щороку в Україні 28 липня у ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ - УКРАЇНИ. 

    Це день, який підтвердить тисячолітню історію нашої культури, нашої самобутності традицій та звичаїв.  Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави - міста Києва та подіями, пов'язаними з діяльністю князя Київського - Володимира. У 988 році він прийняв християнство, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.

З нагоди такої важливої дати бібліотека с. Ясень  пропонує тематичну книжкову виставку - перегляд " Тернистий шлях державотворення".

    На виставці представлені книги історії української держави від минулого до сьогодення.

Поет національного героїзму

                                                     

     21 липня 1907 року у Житомирі народився Олег Ольжич (справжнє ім’я Олег Олександрович Кандиба), український поет, археолог і політичний діяч.

     О. Ольжич — син відомого українського поета Олександра Олеся (Кандиби). Народився він в Житомирі, здобув освіту в Карловому університеті, захистив докторат зі слов 'янської археології, був запрошений на роботу до Гарвардського університету. Вже перші його надруковані вірші засвідчили появу на небосхилі світової літератури нової яскравої зірки. Перед ним, аристократом духу, простягалася широка дорога в світ поезії та науки. Та він обрав стрімку і смертельно небезпечну стежку, якою мав пройти разом зі своїм народом, щоб здобути для нього Свободу. Він став одним із чільних діячів Організації Українських Націоналістів. Разом зі своїми товаришами по зброї ніс народові велику правду про те, що годі сподіватися волі з рук будь-якого окупанта, що лише власними силами можна здобути Українську державу. Діяльність О. Ольжича не залишилася поза увагою гестапо. У травні 1944р. він був заарештований у Львові. Під посиленим конвоєм гестапівці допроваджують його до Берліна, кидають у концтабір Саксенгаузен, де піддають жорстоким катуванням, від яких він помирає 9 червня 1944 року. А наступного дня точно за розкладом о 19 годині 45 хвилин небіжчика понесли до крематорію... 

      Немає на білому світі могили поета О. Ольжича, котрий до останнього подиху зберіг вірність Україні, не зрадив ідеї, якій присвятив своє коротке, але таке яскраве життя. Є його поезія, є наша нам 'ять про нього.

       14 фактів про Олега Ольжича

1. Син поета та письменника Олександра Олеся (Кандиби). Батько критикуватиме сина за надмірний радикалізм у житті та віршах, а Олег пізніше скаже, що батькові вірші для гімназисток і телеграфісток.

2. Змалку відрізнявся особливими здібностями: чудово малював, грав на піаніно та скрипці. У три роки навчився читати, у п’ять – написав невеличку п’єсу на три дії і сам її обробив.

3. Коли 1919-го його батько виїхав у Будапешт як аташе з питань культури УНР, сім’я жила впроголодь. Олег часто ходив в далекі села вимінювати за різні речі картоплю і борошно. І якщо все проходило вдало, то потім у сніг і холод ніс на плечах важкий мішок.

4. Дуже любив мандрувати. Часто з товаришами пішки або поїздом вирушав для детального огляду певної місцевості. Одного літа об’їхав на велосипеді мало не всю Німеччину. Чудово знав Карпати.

5. У неповні 23 роки захистив докторську дисертацію в Карловому університеті у Празі за темою «Неолітична розписна кераміка Галичини». Він першим розробив типологію форм і орнаментів, що дозволило знайти аналогії з українською розписною керамікою і створити її загальну класифікацію.

6. Перш ніж стати поетом, мав славу відомого археолога. Працював на кафедрі археології Українського вільного університету, в археологічному відділі Чеського національного музею в Празі, брав участь у експедиціях. А його дослідження друкувалися в спеціалізованих виданнях Англії, Німеччини, Чехії, Югославії. Розробив періодизацію трипільських пам’яток Дністровського регіону, актуальну й донині.

7. Марина Антонович-Рудницька, перша симпатія Ольжича, так характеризувала свого кавалера: «Олега не можна було не примітити: високий, трохи горбився, ніби соромився свого зросту, чемний, але різкуватий. Не полюбляв краваток, ходив «по-словацькому»: комір сорочки поверх піджака. Олег був дуже подібний виглядом і вдачею до свого батька… Світла, кучерява чуприна, скромна, ніби засоромлена усмішка, лагідність і м’якість поведінки, тонке почуття гумору, що часто переходило в досить їдку, але дбайливо завуальовану іронію».

 8. Самостійно вивчив кілька європейських мов, працював у музеях багатьох європейських країн. Читав лекції у Гарвардському університеті, отримав запрошення на роботу в Римі. Саме там познайомився з Євгеном Коновальцем. Для Ольжича ця зустріч змінила все подальше життя.

9. Першим друкованим твором Ольжича стала дитяча оповідь «Рудько» (1928), де описуються пригоди півня Рудька та інших мешканців подвір’я. Цього Рудька Олег намалював у п’ятирічному віці.

10. У листах Олександр Олесь називав сина «довгоногим Лелеченькою». Псевдонімом Лелека Олег Кандиба підписув свої перші твори.

11. Як член ОУН, у 1938-му брав участь у проголошенні Карпатської України, а після її розгрому вів партизанську боротьбу в Карпатах із угорськими окупантами. Потрапив у полон, деякий час перебував у концентраційному таборі, звідки дивом врятувався завдяки клопотанню угорських вчених.

12. В жовтні 1941-го виступив одним із організаторів Української Національної Ради в Києві, маючи на меті відновлення української державності. Посилення репресій з боку гітлерівців змусили його переїхати до Львова. Саме тут жила його кохана – Катерина Білецька, що була молодша на 13 років. Друзі називали її Калинкою. Влітку 1943-го уклали шлюб, але з метою конспірації тримали його у повній таємниці, навіть мешкали окремо. Це робилося, аби уберегти Катерину від переслідувань за політичну діяльність чоловіка.

13. Гестапо заарештувало Ольжича 25 травня 1944-го на квартирі у Львові. Його відправили в концтабір Заксенхаузен і жорстоко катували протягом двох тижнів. Однак він відмовився від будь-якої співпраці з німцями: «Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!». Помер в ніч на 10 червня від тортур на черговому допиті, який проводили гестапівці Вольф, Вірзінг і Шульц.

14. Вже після його смерті, 31 липня, народився син Ольжича, названий на честь батька Олегом.

      Як поет, О. Ольжич усіляко пропагував цінності, що підкреслювали героїчну суть українця та української нації. В одній із статей він писав: "Віднайшовши героїчний життєвий ідеал, нація не боїться уже ніяких фізичних ударів. З почуттям власного благословення на чолі, назавжди рішена на свойому шляху, в революції народжена, сучасна Україна спокійним ликом зустрічає негоди і бурі, знаючи, що вони розвіються, а вона буде".

      Ольжич гартував характер української людини, бо хотів, щоб залізний характер мала українська нація.

Чари купальської ночі

      6 липня  бібліотека с. Ясень спільно  з клубом  провели народознавчу годину « Чари купальської ночі». Івана Купала – один з найбільш древніх і містичних слов’янських свят, яке відзначають в ніч з 6 на 7 липня. Відвідати захід і познайомитися з традиціями купальського свята прийшли юні читачі бібліотеки та  гуртківські  нашого закладу культури.  Завідувачка клубом Зінаїда Смик  та бібліотекар Богданна Смик розповіли дітям про витоки свята Івана Купала, про те, що цей день виник ще з часів язичництва. Присутні  дізналися, що Іванів день спочатку був присвячений язичницькому богу Купалі. Але після християнізації Київської Русі назва цього дня доповнилася ім’ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом.

  Дітям цікаво було почути також про те, що свято Івана Купала відзначають не тільки в Україні, але також у Польщі  та країнах Прибалтики. Івана Купала вважається днем молоді та любові. Згідно з легендою, в цю ніч грали весілля Купала та Марени, що символізувало з’єднання двох стихій – води і вогню, чоловічого і жіночого начал.

       Ведучі познайомили дітей з традиціями і обрядами свята Івана Купала. Юні читачі з великим зацікавленням сприймали розповідь  про купальські ритуали і повір’я. Наприклад те, що у ніч на Івана Купала молодь стрибає через багаття, дівчата плетуть вінки і ворожать на судженого, всі веселяться і шукають загадковий цвіт папороті.

      До цього свята бібліотека влаштувала виставку літератури « Чари купальської ночі». 

                                          

    Представлена література ознайомить з культурою побуту українського народу, з історією виникнення свята Івана Купала, пов’язаними з цим днем звичаями, обрядами, прикметами, повір’ями та традиціями святкування.

Окрасою виставки стали книги: «Свята, традиції, звичаї», «Народні обряди і свята», « Під чаром рідної землі», « Українські символи», «Коло свароже», «Квітчання під небозводом України», «Звичаї нашого народу», « Українські обереги своїми руками». В них розкривається суть вабливої магії купальської ночі з її чарами, обрядами та несподіваними перетвореннями. З давніх-давен живуть у народі повір’я про магічну силу папороті, зірваної у ніч на Івана Купала.

Конституція - оберіг нашої держави

     День Конституції України — одне з найважливіших державних свят, засноване на честь прийняття головного закону незалежної країни — Конституції України.

Основний закон держави, Конституція України, ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання.

       Цьогоріч День Конституції припав на час війни, час особливих випробувань, страждань та руїни. І хоч сьогодні робочий день - це свято, бо Конституція - найголовніший Закон, який знаменує народження вільної держави, забезпечує повноцінне життя, дає можливість реалізуватися в цьому житті, а також є даниною пам'яті мільйонів українців, що віддали своє життя за Україну. 

     Пропонуємо увазі користувачів книжково - ілюстративну виставку « Конституція – оберіг нашої держави», яка присвячена Дню Конституції України та знайомить з історичними передумовами прийняття Основного Закону України, дає можливість простежити шлях, пройдений нашою державою від Конституції Пилипа Орлика до прийняття нової Конституції України, розповідає про Конституційний процес та конституційне право в незалежній Україні.

   Також проведено інфомікс «Читаємо та вивчаємо Конституцію України». Бібліотекар розповіла дітям про Основний закон України, який фіксує головні юридичні та політичні аспекти відносин між державою та суспільством.

       Тож запрошуємо всіх бажаючих завітати до бібліотеки та дізнатися найважливіші віхи становлення України як держави, історію прийняття основного Закону України.

Куріння чи здоров'я - обирайте самі

                                                  

  Всесвітній день без тютюну – встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я, святкують 31 травня кожного року. В цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

    На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирає понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 року ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. У Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйона людей на рік.

     Куріння — одна з головних причин цілого ряду хронічних недуг: ішемічної хвороби серця, хронічного бронхіту, емфіземи легень, раку легень та інших органів. 

      Найдужче ця шкідлива звичка спричиняється до серцево-судинних захворювань. Дослідження показали, що курці вдвічі частіше нездужають на стенокардію, в 12 разів — на інфаркт міокарда. Небезпека виникнення цих захворювань пропорційна кількості викурених цигарок. Нікотин, який є в тютюні, викликає звуження судин серця. Тому приступи стенокардії, викликані ним, називають «стенокардією курця». Крім того, куріння збільшує риск виникнення облітеруючого ендартеріїту і крововиливу в мозок (інсульту). Мозковий інсульт у любителів цигарок стається в 4—6, а рак легень поражає їх у 10 разів частіше, ніж у тих, що не курять. У той же час встановлено, що патологічні зміни в організмі тих, хто позбувся цієї звички, поступово піддаються зворотньому розвитку. Люди, які розлучилися з тютюном, стають активнішими і працездатнішими.. У них поліпшуються пам'ять, настрій, самопочуття.          Досвід свідчить, що кинути курити краще відразу. Кому ж це не вдається, слід звернутися за допомогою до наркологів і психіатрів, які нададуть йому кваліфіковану допомогу і необхідні поради. Припинення куріння або різке його зниження можуть викликати неприємні відчуття — підвищену дратівливість, порушення сну, зниження працездатності. Однак ці симптоми тривають лише кілька днів. Часто після відмови від цигарок збільшується маса тіла. Це пов'язано з усуненням інтоксикації тютюном, вживанням більшої кількості їжі та солодощів, якими стараються замінити цигарку. В цьому випадку необхідно дотримуватися дієти, збільшувати фізичні навантаження, вживати вітаміни груп В і С.

    Пам'ятайте: нешкідливих видів куріння немає, відмова від нього приносить користь у будь-якому віці й незалежно від того, скільки років ви курите! Слід лише дотримуватися 10 порад:

1.Реєструйте час, коли випалили кожну цигарку або   тільки хотіли запалити, однак утрималися. Відзначайте, як сильно   вам хотілося в той момент курити. Це не тільки допоможе максимально скоротити кількість цигарок, але й зрозуміти, коли    бажання курити найдужче, виділити «найважливішу» цигарку дня і в подібній  ситуації постаратися сконцентрувати всі сили,  щоб  відмовитися від  куріння.

2.Ви кидаєте курити відразу чи поступово? Якщо поступово,то визначіть собі проміжні цілі на шляху до остаточної   відмови від  тютюну.

3.Коли відчуваєте сильну потребу в курінні, краще кинути цю звичку відразу. За день або два до остаточної відмови   викуріть приблизно удвічі більше цигарок, ніж звичайно. В результаті виникне перенасичення організму нікотином й  іншими шкідливими компонентами  тютюну.  Ви особливо відчуєте шкідливу    дію куріння  і  легше  зможете  з   ним   розпрощатися.

4.Виникло бажання закурити — не діставайте цигарки, не беріть до рук пачки хоч протягом трьох хвилин. Постарайтеся займатися чимось таким, що допомогло б забути про цигарку: зателефонуйте   комусь,   пройдіться   коридором.

5.Щоранку намагайтеся якомога довше відтягувати час, поки запалите  першу  цигарку.

6.Визначте години, коли ви ніби    дозволили собі    закурити. І постарайтеся  максимально скоротити кількість таких моментів.

7.Викурюйте   тільки   половину   цигарки.

8.Постарайтеся  замінити  її  легкими  вправами,     короткими енергійними прогулянками до і після роботи. Не замінюйте цигарки їжею, особливо висококалорійною — жирною, солодкою, мучною.

9.Винесіть з кімнати попільничку, запальничку та всі предмети,  які   нагадують  про  куріння. 

10. Ніколи не оголошуйте оточуючим: «Я кидаю палити». Коли ж вам запропонують цигарку, скажіть, що в даний момент вам не хочеться. Якщо з дня остаточної відмови викурите цигарку, це не викличе нарікань присутніх і не буде означати, що порушили слово.

     До Всесвітнього дня без тютюну працівники бібліотеки підготували онлайн бесіду та оформили  тематичну поличку«Куріння чи здоров'я - обирайте самі",  на якій представлені книжки та матеріали спрямовані проти тютюнопаління.

      БІБЛІОТЕКА ЗА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ.

Щасливого дитинства та ласкавої долі всім діточкам!

           

      1 червня - Міжнародний день захисту дітей та Всесвітній день батьків.   Перше свято засновано у листопаді 1949 року рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок і відзначається щорічно 1 червня. 

  Друге свято Всесвітній день батьків - Організація Об’єднаних Націй проголосила, щоб оцінити всіх батьків у всіх куточках світу за їх самовіддану відданість дітям та їхню жертву на все життя задля виховання цих відносин.

   Вперше День захисту дітей був проведений в 1950 році в 51 країні світу (в Україні День захисту дітей святкується з 1998 року.). ООН підтримала цю ініціативу і оголосила захист прав, життя і здоров’я дітей одним із пріоритетних напрямків своєї діяльності.

   Міжнародний день захисту дітей відзначається щорічно більш ніж у 30 країнах світу.

  Це не тільки галасливі та веселі святкування дітвори, але й нагадування суспільству про необхідність дотримання і пошани прав дитини, як необхідної умови для формування гуманного і благополучного суспільства.

Вітаємо вас, дорогі наші діти і шановні батьки зі святом! 

Бажаємо вам міцного здоров‘я та родинного щастя!

А як бути щасливим щодня? Дізнаєтеся з добірки книжок,  представлених на тематичній викладці літератури"Щасливого дитинства та ласкавої долі всім діточкам!"

А над світом українська вишивка цвіте

    Сьогодні – Всесвітній день вишиванки – свято прадавнього закодованого оберегу українського народу, символу здоров'я, краси та щасливої долі. 

Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. 

 Кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками.

До відзначення Дня вишиванки долучилися  працівники Ясенської сільської бібліотеки та клубу, які взяли участь у флешмобі  " Одягни вишиванку".  

 

 

 

До вашої уваги етновояж  « А над світом українська вишивка цвіте" , який допоможе розкрити все різномаїття наших сакральних оберегів.

Цьогоріч українська вишиванка рясно окроплена кров'ю тисяч відважних воїнів-захисників, мирних людей, жінок і дітей, безневинно занапащених лютим ворогом. 

Одягнімо ж вишиванки та доведімо, що Україна квітла та розквітне ще більше, не дивлячись ні на що! А вишиванка завжди буде нашим генетичним кодом нації! 

Вишиванка – духовна броня українця! 

                                               Хай вишита сорочка нам принесе тепло. 

                                              І небо синє мирним стане.

                                              Хай рідні землі нам дають врожай, зерно.

                                               А зло, війна і ворог згине!

Мов іскри у погаслому вогні, живі слова горять не вигасають...

 

   Ім’я Костя Вагилевича є маловідомим для сучасного читача, навіть для жителів бойківського краю, звідки походить поет. Проте він зробив значний внесок у суспільно-громадське, духовне та, незважаючи на невелику поетичну спадщину, літературне життя Прикарпаття. На жаль, досі укладені ним «Буквар» і «Пісенник» не видані в Україні. 

     22 травня цього року минає 130 років від дня народження  нашого земляка  Костя Вагилевича. Бібліотека підготувала  літературне  онлайн дос'є " Мов іскри у погаслому вогні, живі слова горять не вигасають..." та оформила тематичну поличку " Бойківський поет".

        Народився Кость Вагилевич 22 травня 1892 року в селі Ясень у сім'ї хлібороба.У рідному селі здобув початкову освіту, потім навчався у гімназії. Під час першої світової війни воював у лавах Січових стрільців у чині хорунжого, згодом потрапив у російський полон. Після жовтневого перевороту повернувся в Галичину і вже в складі Української Галицької Армії обороняв Львів від польських військ.Далі - польський табір і втеча. Після навчання в Українському Вільному Університеті в Празі - вчителював на Закарпатті. Здобув звання доктора філології. Згодом Кость Вагилевич, на основі свого педагогічного досвіду, став упорядником букваря «Свою Україну любіть» (три видання), абетки музики і співу «До-мі-соль», автором підручника англійської мови «А-В-С». Кость Вагилевич відомий і як громадський діяч, зокрема, він був радником Президента Карпатської України Августина Волошина.

В І945-І95О рр.- працював у Німеччині, в 1950-1972 рр. - у Детройті (США).У 1972 році повернувся до родини у Прагу, де й помер 4 січня 1974 року.

   Його поезії пронизані великою тугою за рідною землею:

                                І сонце, й зорі, й місяць не такий,

                                В чужій для нас, неприязній країні.

                               Як лід холодне сонячне проміння,  

                               Без запаху сади, поля квітки...

                              ...І нікому свій жаль, свій біль сповісти

                               І в глибині душі, мов з виру вирина,

                               Важке, як камінь слово:  чужина.

   Справжню істину народжує вищий ступінь творчого натхнення, коли рима укладає слова в пророцтво. У цьому можна переконатися прочитавши збірки Костя Вагилевича «Триєдиність» і «Україна непоборна».

Кость Вагилевич - родич Івана Миколайовича Вагилевича (І8ІІ-І866) відомого українського поета, історика, етнографа, учасника «Руської Трійці», одного з авторів «Русалки Дністрової».

Про Івана Вагилевича Кость Вагилевич писав «...як учений визначився в ділянці народної культури,а зокрема мови, на яку дивився, як на вічний, живий міст, який сполучує творчість поколінь, по якому йде Живе Слово - прояв волі, сили, правди,краси, історії народу...».

      Ці слова передають сутність і самого Костя Вагилевича, велич його душі, його віри, надії та любові.

                                              ... Любов - життя, та вміння жити -

                                                Це не запеклістю горіть до ворогів,

                                                Але любити свій люд

                                                і цілий людський рід -

                                               Народи всі і, якомога,

                                               Понад усе любити Бога...

       Кость Вагилевич пройшов довгий і  важкий життєвий шлях. Доля до нього була не завжди прихильною, але свій  хрест і велику любов до Батьківщини він мужньо проніс через все своє життя.

    Дев’ятий випуск «Вибраного» із серії «Бібліотека Галицька» є надзвичайно важливим виданням, адже упорядники вперше в Україні зібрали твори Костя Вагилевича, написані у Чехії та США, у цілісну збірку.  До «Вибраного» увійшли поезії на різну тематику (громадянська, філософська, пейзажна та інтимна лірика), цикл сонетів, збірка релігійних віршів «Іскри в попелі».

    Поетичний доробок Костя Вагилевича складається в основному з творів громадянської та філософської лірики. Саме таким твором відкривається збірка – «Україна непоборна». Автор зображує найважливіші етапи в становленні України, наголошує на тому, що вона вистояла у цій складній боротьбі, залишається непохитною та сильною. Збірка пройнята тугою за рідною домівкою, за Батьківщиною, адже поет багато років був змушений жити та працювати за кордоном. Він переживає за долю країни, бажає їй кращого керівника («Молилась Україна»), докоряє українцям за байдужість («Родичівська рада»), покірливість та бажання виправдати себе («Обставини»). Вагилевич вважає неосвіченість та неписьменність причинами важкого життя людей. Страшним є те, що окупанти довели їх до такого стану, коли вони вже і самі не прагнуть навчатися, у них сформувалася рабська психологія («Родичівська рада»). Поет часто звертається до історії та фольклору. Особливо фольклорні образи автор використовує в інтимній ліриці (вірш-диптих «Дожидання», «Ружі»). У пейзажній ліриці Кость Вагилевич яскраво зображує карпатську природу, красу та дивовижність Верховини («Вечір», «Ніч», «Світанок», «Бескидова осінь» та інші).

     Важливою частиною «Вибраного» є збірка релігійної поезії «Іскри в попелі». Її рукопис був знайдений у бібліотечних фондах Українського Вільного Університету та, фактично, вперше виданий у такому форматі в Україні. Збірка складається з семи розділів, які включають в себе різноманітні жанрові. форми: молитви, вірші-посвяти, оди, сповіді та інші. У ній поет ділить світ на дві частини: добро і зло, поєднує світське та духовне, аналізує минуле, сучасне та майбутнє людини. У релігійних віршах Кость Вагилевич формує духовну християнську основу українського народу. На фоні громадсько-політичних та філософських творів, ця збірка доповнює поетичний та світоглядний образ автора в розумінні читача.

   Про що б не писав поет, у серці його завжди жила любов до знедоленої, поневоленої України,  у воскресіння якої він вірив, за яку вболівав і страждав, був покараний вигнанням, жив на чужині. З вірою в непоборну Україну він і помер не на своїй землі. 

        Бібліографія:

 1. Вагилевич К. Вибране [Текст]:поезії /К. Вагилевич.-Івано-Франківськ: Місто НВ,2020.-192с. 

 2.Вагилевич І.,Вагилевич К. Твори [Текст] / І.Вагилевич, К. Вагилевич. -Рівне: Азалія, 2006.- 368с. 

 3. Вагилевич К. Україна непоборна [Текст]: вірші / К. Вагилевич. - Прага: Пробоєм, 1941. - 88 с.

  4.Вагилевич К. Триєдиність [Текст]: вірші / К. Вагилевич. - Костопіль: Роса, 2006.-97 с.

   

Про  Костя Вагилевича:

        1.Мушинка М.   Вагилевич  Кость  /  М.   Мушинка  //  Енциклопедія сучасної України. Т. 1. -К. : [б. в.], 2005. - С. 11.

       2.Арсенич   П.   Українські   січові   стрільці  та  стрільці   Української Галицької армії / П. Арсенич // Краєзнавець Прикарпаття. - 2004. - № 4. - С. 43.

     3.Жегуц І. Нащадок «Руської трійці» /1. Жегуц // Галичина. - 1993. - З верес.

    4.Любив   свій   край   понад   усе    [Текст]:   методичні   поради   по відзначенню   120-річчя   від   дня   народження   Костя  Вагилевича)   /   уклад. М. Й. Раковецька, О. М. Озаришин. - Рожнятів: центральна районна бібліотека, 2012.-10с.

   5.Федюк М. З роду Вагилевичів / М. Федю // Галичина. - 1993. - 6 лют.

    6.Федюк М. «І свою пісню лебедину я заспіваю про життя»: [про Костю Вагилевича] / М. Федюк, І. Жегуц // Галичина. -2004. - 12 лют.

 

 

Мати - її величність, у неї в обіймах вічність

 

        У ці травневі дні, коли прокидається від зимового сну матінка – природа, коли дзвенить у ніжній блакиті спів жайворонка, коли теплий, лагідний весняний вітерець  ледь – ледь коливає шатро чаруючої зелені кущів та дерев, коли зацвітають перші квіти, приходить до нас прекрасне свято, свято народження життя, свято утвердження життя  – Свято Матері , яке цього року припадає на 8 травня.  

       Берегинею кожного роду, кожної сім’ї є мудра жінка – матір. Для кожного з нас саме її образ є найріднішим, найближчим, найдобрішим, найдорожчим ! А наша любов до Матері – безмежна та вічна!  

        У календарі свят для мами визначений особливий день, який святкується в Україні у другу неділю травня. Офіційне державне свято День матері встановлене в 1999 році. Святкування стало популярною і доброю сімейною традицією.

      Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.

Її старання увінчалися успіхом – в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це – свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама – найголовніша людина для своїх дітей.

      Безумовно, День матері – це одне з найзворушливіших свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.  Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково – від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері. Матір – всьому початок. Матір – берегиня роду, домашнього вогнища Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину.

        З нагоди цієї  дати  в   бібліотеці оформлено  книжково-журнальну  виставку   «Мати – її величність, у неї в обіймах вічність».

     Увазі користувачів пропонується різноманітна література, яка стосується матері, як берегині домашнього вогнища, джерела ніжності, любові і краси;  сім’ї, родини, виховання, дозвілля . 

      В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість. 

Діти і війна: поради дорослим

 

  Війна б’є по психологічному стану і дорослих, і дітей. Навіть якщо ви робите вигляд, що все добре, діти переймають вашу тривожність. Тож як підтримати та заспокоїти дитину.

ЯК ПІДТРИМАТИ ТА ЗАСПОКОЇТИ ДИТИНУ

1. Говоріть з дитиною спокійно

- Про те, що відбувається, варто говорити з дитиною тому дорослому, який найбільше зберігає спокій;

- Підлітків важливо навчати, де шукати перевірену інформацію, ділитися джерелами. 

2. Проявляйте надійність

- Варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити її і себе від небезпеки, що наша армія дасть відсіч;

- Обійняти можна дитину до підліткового віку;

- Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість. 

3. Грайте в ігри та виконуйте з дитиною заспокійливі вправи

- Можна ліпити з пластиліну;

- Окреслити навколо себе «коло безпеки» - з нитки, наприклад;

- Грати в настільні ігри (шашки, шахи);

- Малювати;

- грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).

4. «Займіть» чимось аудіальний канал дитини 

Від виття сирен особливе навантаження у дитини - на аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось «зайняти»:

-слухати в навушниках аудіоказки та музику;

- співати, грати на чомусь, що є.

5. Навчайте дитину правил безпеки

- Де вона може зустрітися з вами або іншими родичами;

- Де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок;

- Не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.

6. Довірте дитині відповідальне завдання 

- покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги, наприклад, доручити дитині слідкувати за іграшкою;

- Попросіть дитину придумати казку про якогось персонажа,  або уявити себе журналістом та провести репортаж з місця події тощо.

7. Як відвернути увагу дитини

- Виконуйте разом із дитиною рутинні справи;

- Обіймайте дитину;

- Жартуйте з нею;

- Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким; 

- Вмикайте на планшеті мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

8. Дозволяйте дитині вивільняти ненависть та злість

І для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Можна це робити в ігровій формі:

- застосовувати гру «Злий бобер», наприклад, спочатку придумати злу тваринку і поводитися так, як, на вашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворити на добру тваринку. Потім – на людину; 

- сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути. 

9. При панічній атаці виконуйте вправи 

- Потерти кінчик носу;

- Надавити не сильно на очні яблука з двох боків; 

- Витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини; 

- Покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю;

- подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо;

- лягти на спину і робити рухи ногами, як на велосипеді;

- розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться «точка паніки».        

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ

Перший етап – дитині важливо казати:

- що ми робимо все можливе, щоб ми були у безпеці;

- в дорозі ми будемо весь час із тобою, буде багато дітей та дорослих;

- нас зустрінуть добрі люди та допоможуть;

     УВАГА! У цей момент дуже важливо, щоб ваш голос звучав стійко та впевнено. 

- пояснити, що їдемо не назавжди, а доки не стане безпечно;

- буде тимчасовий дім, можливо, ми житимемо разом з великою кількістю людей;

- якщо батько дитини залишається в Україні, пояснити, що мама їде з тобою вдвох, а тато приєднається до нас, як тільки зможе, чи ми до нього повернемося;

- якщо дитина плаче, намагайтеся витримати її почуття без осуду та відчуття провини;

- якщо ви їдете в іншу країну, візьміть кілька книг, які були б написані вашою мовою. Це буде дуже важливо. Дорогою показуйте дитині фото, відео з цієї країни.

Другий етап – правила:

- зараз важливо, щоб ти нам у всьому допомагав;

- був завжди поруч, нікуди не тікав, ні з ким чужим не йшов, не вередував;

- дайте дитині доручення, яке їй під силу, наприклад: стежити за її рюкзачком, пити воду і вам нагадувати;

- дякуйте дитині за те, що вона допомагає вам у дорозі, що ви бачите як дитині складно, але вона справляється;

- придумайте кілька ігор, у яких ви будете перенаправляти увагу та енергію дитини.

- можна дати їй завдання фотографувати дорогу;

- важливо переконатися, що дитина знає своє прізвище та ім’я, імена та прізвища батьків та дорослих, які її супроводжують. Покладіть дитині до кишені аркуш із її та вашими даними.

     По приїзді на місце скажіть дитині: «Ось ми й у безпеці. Дякую за те, що ми змогли разом це зробити. Зараз будемо знайомитися з нашим новим домом. Він не схожий на наш будинок. Я не знаю, чи сподобається він тобі й мені. Але ми зможемо зробити його нашим. Ми з тобою - як равлики: наш будиночок завжди з нами. А до інших міст ми з тобою звикнемо. Люблю тебе. У нас обов’язково все буде добре, де б ми не були. 

                                                 

     

І зупинилось серце молоде, щоб вічно билось серце України

     20 лютого ми відзначаємо героїчну і надзвичайно болісну для всіх дату – День Героїв Небесної Сотні. Саме цей день у 2014 році став найдраматичнішим і переломним етапом Революції гідності, днем масових розстрілів мирних демонстрантів у Києві. Своє життя віддали найкращі представники нації, більшість з них – молодь, ті, хто лише починав жити.

   Вони не побоялися глянути смерті у вічі заради утвердження національної ідеї. Йшли вони під кулі не задля слави чи з особистих мотивів, а щоб вибороти гідне майбутнє своєму народові. Герої не вмирають – вони дивляться на нас із фото, відео, знову і знову йдуть у свій останній бій. Їхній подвиг навічно залишиться в душах і серцях українців як приклад національної честі й гідності.

   З нагоди  восьмої   річниці вшанування Героїв Небесної Сотні в бібліотеці  розгорнуто книжкову виставку " Дні,  які змінили українську історію", на якій представлені книги, що висвітлюють події під час Революції гідності, розповідають про мужність і героїзм її учасників, а також проведено  годину пам'яті  " І зупинилось серце молоде, щоб вічно билось серце України". 

      Вічна пам’ять і слава Героям! Вони не вмирають, а навічно залишаються нашою славою та небесними захисниками України!