День української хустки

      Хустина - краса, книга- мудрість. 

  Минатимуть роки і століття, книга даруватиме людству знання і досвід минулих поколінь, а хустка залишається особливим оберегом краси та любові. Ніколи не минеться мода на хустки і книги.

Віднедавна 7 грудня у День Святої Катерини українки почали одягати хустку. Хустка протягом багатьох віків в Україні є символом оселі, затишку, прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. 

Українська хустка - витвір національного мистецтва. Хустка надзвичайно важлива і невід’ємна частина української культурної спадщини. Вона, як берегиня роду, була поруч із людиною від народження до останнього подиху. Хустка на хрестинах, на весняних хороводах, на сватанні та вінчанні. З давніх- давен в Україні хустка вважалась національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції.

      Сьогодні працівники  Ясенської сільської бібліотеки та клубу   долучились до  флешмобу «Зроби фото з хусткою".

                                    

                                       

                                              

 

Не згасне в серці пам'яті свіча

 

           Є дати, які не несуть радості чи піднесення, дати, від яких віє смутком, тугою та болем... У четверту суботу листопада (цього року це 27 листопада) ми вшановуємо пам'ять жертв Голодомору 1932—1933 років і тих, хто помер під час цього геноциду, і тих, хто просто дивом пережив цей жах.

     Голодомор...чи є в історії України трагічніші сторінки, ніж ті, що обчислюються мільйонами живих українських душ? Люди, що не брали участі у війні, а лише хотіли вижити. Люди, у яких відбирали кожну крихту хлібу. Люди, які не мали права на виживання. За різними даними, за роки Голодомору загинуло від 4 до 11 млн. людей.

  Щоб донести правду про цю трагедію до відзначення чергової річниці Голодомору і вшанування пам’яті  його жертв    в бібліотеці влаштовано виставку-спомин « Не згасне в серці  пам’яті свіча» . На виставці представлені  книжкові видання, в яких міститься інформація  про страшні роки голоду в Україні. Проведено також  історичну годину " Горять свічки в людських долонях». 

                                  

 Увечері 27 листопада о 16 годині об’єднаємось у молитві за Україну і поставимо у кожному вікні свічку віри і надії.  Це-знак нашої пам’яті... 

    Голодомор приніс не лише страждання і смерть, внаслідок якого в мирний час на своїй землі загинули мученицькою смертю мільйони наших земляків, зникли з карти України сотні і тисячі сіл та хуторів. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого. Це потрібно кожному з нас, для нинішнього і прийдешнього поколінь, для нашої віри у життя і справедливість.

Герої , що у вічність відійшли...

 

         Щорічно, 21 листопада, в Україні відзначається День Гідності та Свободи – свято на честь початку двох революцій: Помаранчевої революції (2004 р.) та Революції Гідності (2013 р.). Цього дня вшановується патріотизм і мужність громадян, які восени 2004-го і 2013-го захищали національні інтереси української держави та її європейський вибір, проявили своє прагнення до свободи.

          День Гідності та Свободи – особлива дата для кожного свідомого українця, для кожного справжнього патріота, адже саме в цей день найгостріше відчувається сила єдності та безмежна гордість за те, що наша Батьківщина багата на справжніх героїв з великим серцем і високим духом, спроможних захистити національну свободу та боротися за щасливе майбутнє прийдешніх поколінь.У День Гідності та Свободи віддаємо шану пам’яті Героям Небесної Сотні, великому братству безстрашних українців, яке заплатило найвищу ціну за свободу нашої держави.

   Не залишилася поза увагою ця історична подія і в  нашій  бібліотеці. 

     Події, тих недалеких буремних днів, описані в книгах, представлених на книжковій виставці - спомин " Герої, що у вічність відійшли...",а також  проведено інформаційну хвилинку  "Тернистий шлях до свободи" .

         

         На виставці представлені документальні та художні книги сучасних українських авторів про події на Майдані,  світлини Героїв Небесної Сотні. Тут є також фото , свідчення   очевидців, що були на Майдані Незалежності і на власні очі бачили криваве виборювання та мужнє здобуття свободи.

      Низький уклін всім захисникам української державності, які назавжди залишаться в пам’яті народу та будуть гідним прикладом для майбутніх поколінь! Пам’ятаймо кожне життя, покладене за свободу України, пам’ятаймо, що будь-яка темрява відступає, якщо на її шляху буде не один, а мільярди вогнів.

      Не забуваймо про минуле! Будуймо теперішнє! І борімося за майбутнє!

Любіть рідну мову!

                                       

       9 листопада – День української писемності та мови.  Це свято  відзначають з 1997 року. Воно приурочене до дня вшанування Преподобного Нестора Літописця - автора "Повісті минулих літ", історичної праці, з якої ми черпаємо знання про давню Русь. Мова та писемність - це те, що відрізняє людину від інших живих істот, і те, завдяки чому людство розвивається. Українська мова та писемність - це те, що відрізняє українців від інших народів та єднає нас усіх у єдину націю. Українці зберегли свою мову попри те, що окупанти багато років намагалися знищити її, забороняли книгодрукування, переслідували кобзарів, письменників, науковців. У сучасному світі мова відіграє особливу роль - адже ми живемо не тільки у реальному, але й у віртуальному просторі, де мова є єдиною ознакою країни та людини. Українська мова - одна з наймилозвучніших у світі, але мову творять люди, зокрема й ти, тому від тебе залежить її майбутнє.

        До  Дня писемності та мови в бібліотеці презентовано книжкову виставку «Любіть рідну мову!"  Книжкові видання, представлені на виставці  дають  змогу читачам поглянути на історію свого народу, збагнути роль рідної мови в утвердженні української державності, а також   на виставці представлені художні твори та поезія українських авторів, книжкові видання про історію української мови, вислови та цитати відомих людей про її красу.

       Дорогі друзі, маємо сміливість серцем і душею впевнено сказати: «Ми – українці!». Хай усіх нас єднає належність до великого народу! Плекаймо всі разом ту мову ,що дісталась нам у спадок від наших пращурів!

        Великий український вчений, мовознавець Іван Огієнко сказав: «Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб». 

        Любіть, поважайте та вдосконалюйте нашу мову, адже мова, як і Україна, — у нашому серці, і починається вона з кожного з нас.

Художній світ Володимира Лиса

      26 жовтня святкував свій день народження Володимир Савович Лис – відомий український письменник і журналіст. Довгий час він працював у редакціях багатьох газет, тому мав нагоду з перших вуст чути різні життєві історії. Саме завдяки цьому у творах читачі побачать правду життя, котра буває драматичною, трагічною, або ж щасливою. Сам автор про це пише так: «Та й світ надто щасливим не буває за своєю природою, от яка біда. Є білі смуги й смуги чорні. Є люди білих смуг, а є чорних, є просто смугасті».

      Сьогодні В. Лис займає відповідальну посаду редактора політичної газети «Волинь». Бере безпосередню участь у діяльності найвідоміших письменницьких організацій - член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

      З кожною новою книгою талант цього письменника з Волині приваблює тисячі і тисячі читачів. Його називають майстром художнього слова, метром і світилом української літератури, титулованим письменником, але в першу чергу, Володимир Лис - справжній феномен сучасності, твори якого захоплюють як політичну, так і культурну еліту України.

Письменник відомий і своїми драматургічними творами. За мотивами його п'єс були поставлені спектаклі на сценах найвідоміших театрів України, а деякі оповідання звучали в ефірах радіостанцій.

Перелік нагороджень письменника вражає: він є володарем численних премій «Коронації слова», включаючи «Гранд роман» за твір «Століття Якова», який здобув перемогу в номінації «Кращий роман десятиліття», кавалер ордена «За заслуги» III ступеня, «Людина року ». У 2012 р. Державний комітет телебачення і радіомовлення України в рамках конкурсу «Краща книга України» визнав переможцем у номінації «Кращий бестселер» роман «Століття Якова», що увійшов до першої п'ятірки конкурсу «Книга року».

      Пропонуємо згадати найвідоміші книги Володимира Лиса. 

      Лис В. Соло для Соломії :роман /В. Лис.-Харків:Книжковий клуб" Клуб Сімейного Дозвілля",2013.-368 с. 

  Вона йде за покликом серця, помиляється сама й легко пробачає помилки іншим, сходить на самий верх величі людського духу та падає у безодню засудження оточуючих… Карколомні події ХХ століття — війна, примусова колективізація — події, що назавжди змінили не тільки людей, а й Україну. Та в межах історії країни це лише пункт статистичних даних, за яким немає нічого, крім чисел. А як щодо історії однієї людини, жінки, котра прагла звичайного земного щастя?

   

     Лис В. Країна гіркої ніжності: роман /В.Лис.-Харків:Книжковий  Клуб" Клуб Сімейного Дозвілля",2015.-368 с. 

    Три покоління однієї родини, три жіночі долі, три щемливі історії, з яких складається вже історія власне країни у жорсткому і несентиментальному ХХ столітті. Даздраперма, дочка визначного радянського діяча, у 30-ті роки пройшла крізь пекло дитбудинку для дітей ворогів народу, а згодом опинилася у вирі повстанської боротьбі на Волині... Її донька Віталія, витончена естетка та прихильниця поезії, понесе свій хрест — кохання до кримінального авторитета та боротьбу із власною пристрастю. І навіть молодша, онука Олеся, не уникне випробувань, коли разом з Євромайданом до її життя ввірвуться кохання та зрада… Три покоління однієї родини, три жіночі долі, три щемливі історії, з яких складається вже історія власне країни у жорсткому і несентиментальному ХХ столітті.

   

       Лис В. Обітниця:роман/ В. Лис.-Харків:Книжковий Клуб " Клуб Сімейного Дозвілля",2019.-352 с.

     Хтось дізнався про давній гріх старого Антона Личака, надіслав листа з єдиним реченням: «Час повертати борг» - і збурив його спокій. А в сусідки Ольги своя драма: її син закохується в дочку бізнесмена Єгора, і та відповідає взаємністю, - але юна пара не знає, що насправді вони брат і сестра. Повертається з колонії Богдан, засуджений за вбивство, якого не чинив. Його дружина обрала щастя з іншим, а донька й не підозрює, що в неї є тато. А ще поруч сестра дружини Віка і дивачка сусідка Алевтина, про яку в Старому місті ходять моторошні чутки…Долі мешканців вулички з символічною назвою Обітниця переплітаються в тугий вузол, де свої драми і щемливі стосунки, давні й теперішні почуття. Кожен з них давав свою обітницю. Та чи кожен дотримався її крізь час?

 

      Лис В. Століття Якова: роман / В.Лис.-Харків: Книжковий Клуб" Клуб Сімейного Дозвілля",2014.-240 с. 
  

   " Століття Якова"  -  найкращий роман десятиріччя — короноване слово, яке вразило літературну Україну! Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СРСР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття. У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, — і виринає десь із глибини пам`яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття…

    

   

    Лис В. І прибуде суддя: роман / В. Лис .- Харків: Книжковий Клуб " Клуб Сімейного Дозвілля",2018.- 240 с, 
 

    Знайомство зі Старою Вишнею в молодого випускника юрфаку Георгія виявилося моторошним. На його руках померла провідниця потяга Людмила. Незабаром знаходять задушеною дівчину Нілу. Георгій відчуває: в Старій Вишні коїться щось дивне й жахливе. Останньою краплею стає раптове самогубство судді, після чого містечко поринає в темну круговерть. Але прибуває новий суддя. Ним стає сам Георгій. Він одержимий майже маніакальною жагою справедливості, бажанням нещадно карати винних та нарешті розплутати цю темну історію. Однак чи має право виносити вирок той, хто сам мусить бути покараний? Адже він знає, що також винен…

    Лис В. Камінь посеред саду: роман / В. Лис.-Харків: Книжковий Клуб"  Клуб Сімейного Дозвілля", 2015.- 256 с.
 

      Жив собі звичайний чоловік, до міри успішний, до міри щасливий... Але в житті, мабуть, кожного настає мить, коли розумієш, що все летить шкереберть. І те, що здавалося міцним і справжнім, виявляється марнотою — робота, родина, кохання... Та годі — чи кохав ти взагалі по-справжньому?! Що це? Криза середнього віку? Поклик власної душі, яку ти давно занедбав? У житті Андрія Трояна настав саме такий момент. Коли треба вирішити, хто ти, де ти й куди йдеш... Можна довго заплющувати очі та робити вигляд, ніби нічого особливого не відбувається. А можна нарешті наважитися й підняти таємничий камінь із саду своєї душі.
   

    Лис В. Графиня : роман /В. Лис.-Харків: Книжковий Клуб" Клуб Сімейного Дозвілля", 2018.- 224 с. 
  

     Розмінявши п'ятий десяток, провінційний художник і шкільний учитель малювання Платон Лемещук не мав ілюзій стосовно того, що він "міг би" у цьому житті і яким воно є в реальності. Численні пейзажі рідного містечка Густого Лугу, кілька портретів і талановита учениця Люба - єдина, за чиє майбутнє він колись справді боровся, і єдина, чиє кохання не схотів прийняти. І коли одного дня він якимось містичним чином втрачає усі свої картини - останніх свідків, що він був художником, - Платон відчуває: і він, і все налякане таємничими вбивствами містечко стали жертвами чиєїсь злої волі, абсурдної фантазії. Химерні спогади про чуже минуле, навіяні портретом фатальної графині Венцеслави, змушують його знову взятися за пензля, бо тільки митцю дано відповісти на питання: невже хтось хоче відтворити минуле і повернути час назад?

    Лис В. Стара холера: роман / В. Лис.- Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля",2018.-272 с. 

      Єва була найвродливішою дівчиною в селі, але чоловік, якого вона покохала на все життя, одружився з її сестрою Павлиною. Єва поламала їхній щасливий шлюб… А на старість лишилася самотньою. Як і Адам, що все життя до нестями любив чужу дружину. Друзі Адама, колишні хулігани та відчайдухи, «дідусі-розбійники», вирішують одружити цих двох. Та як звести упертих самітників? Тим часом у великому місті Ліза, онука Павлини, будує своє життя разом із коханим Степаном. Однак, здається, вона втрапила у велику халепу… І тепер спалахне боротьба двох молодих за своє щастя, і несподівано в цю боротьбу втрутяться не такі вже й прості діди з поліського села…

        Лис В. Діва Млинища: роман/ В. Лис .- Харків: Книжковий Клуб " Клуб Сімейного Дозвілля", 2018.-368 с, 
   

      Таємнича Діва Млинища, що іноді являлася жителям невеличкого поліського села Загоряни, що мешкали на кутку понад річкою Мережкою, навіть своєю незримою присутністю берегла їх від найстрашнішого — зради своєї совісті. Бо великі війни, революції, круті повороти історії часто ставили їх перед вибором, від якого залежало — жити чи померти. А ще було кохання — жертовне і руйнівне, вірне і підступне, щире і надумане, красиве, як квітка, і темне, як осіння ніч — але кохання… Дивно переплетуться долі, розлетяться світами, аби на початку ХХІ століття зійтися у рідному селі — і знову летіти вільними птахами…

          Запрошуємо до нашої бібліотеки  переглянути книги метра  сучасної літератури,  який пише  в кращих традиціях друкованого слова  та висвітлює реалії сьогоднішнього часу. 

Їх тисячі лягло у Бабин Яр глибокий...

 

        29 вересня українська та світова спільнота відзначає 80-ту річницю початку трагічних подій у Бабиному Яру.

             Бабин Яр… Наш біль… Наша пам’ять… Одна з найстрашніших сторінок літопису зла та страждань, написана людською кров’ю… 

Це всесвітньо відоме місце трагедії, що стала символом Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей. 

Лише за два дні 29-30 вересня 1941 р. нацисти розстріляли в Бабиному Яру 33 771 особу.

До Дня пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру   в  бібліотеці проведено годину пам'яті  « Їх тисячі лягло  у Бабин Яр глибокий …».

    У бібліотеці також влаштовано художньо - документальну виставку  "Їх тисячі лягло у Бабин Яр глибокий…'', присвячену подіям у Бабиному Яру. Відвідувачі мають змогу ознайомитися із фотодокументами тих кривавих подій , переглянути книгу Анатолія Кузнєцова ''Бабин Яр'', де зібрані розповіді очевидців, фотографії трагічних подій.

     Трагедія Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

Славний син Підгір'я

        2-го вересня у Ясені, що на Рожнятівщині, місцева громада відзначила 210-ту річницю від дня народження свого славнозвісного земляка, видатного етнографа, поета та краєзнавця Івана Вагилевича. Літературно-музичне свято “Славний син Підгір’я” пройшло  біля  музею та пам’ятника Івану Вагилевичу.

         На урочистостях були присутні представники духовенства: настоятелі храмів св.арх.Михаїла ПЦУ о.Володимир Васюта та св.апостолів Петра і Павла ПЦУ о.Василь Депутат, заступники голови Перегінської ОТГ Володимир Вагилевич та Василь Глинка,   начальник відділу освіти Перегінської ОТГ Василь Мотрюк,  начальник відділу культури Перегінської ОТГ Світлана Худик та працівники Перегінського НД, а також працівники бібліотечної системи ОТГ на чолі з завідуючою Любою Абрам, старости сіл Перегінської ОТГ та мешканці громади.

 Свято розпочалось панахидою   та покладанням квітів до пам'ятника Івану Вагилевичу.

  

     До присутніх із словами вдячності та гордості за земляка звернулись заступник голови Перегінської ОТГ Володимир Вагилевич та староста села Мирослава Гулій, начальник відділу культури Перегінської ОТГ Світлана Богданівна Худик.

     Свято  продовжили  виступи церковних хорів с.Ясень. Ведучі свята- провідні методисти відділу культури Віра Абрам та Віта Олексій  пройшлися сторінками життєвого та творчого шляху Івана Вагилевича та  прочитали його вірші.  

           Перед гостями з пісенними дарунками виступили гурт "Братове" Перегінського НД,  солістка   Віта Олексій, а   тріо  «Плеяда» з Ясеня виконали пісню на  слова І. Вагилевича. 

      Також в рамках святкування відбулась презентація поетичної збірки “Зерна добра і любові” Зіни Смик, місцевої жительки, членкині літературного об’єднання «Горгани», завідувачки Ясенського народного дому, що вийшла у видавництві “Час Змін Інформ”.

 Збірка присвячена  21 0- річниці   від дня народження Івана Вагилевича. 

 Зіна Смик  також прочитала вірш присвячений Івану Вагилевичу. 

         Працівники  бібліотек та клубів   сіл Ясеня, Сливок, Небилова, Перегінська та  Гринькова теж взяли участь у  цьому святі та відвідали музей Івана Вагилевича.

       З-поміж  трьох засновників  "Руської трійці" Іван Вагилевич-особистість найбільш суперечлива, життя його найменш досліджене й неординарне. Сам Вагилевич вважав себе "проклятим стражденником  із серцем метушливим", який і в суспільстві, і в людях, і в коханні шукав абсолютних істин. Володів кількома мовами, перекладач, поет-романтик прагнув простору, свободи і розмаху.

     Організатори святкування висловили подяку всім, хто прийшов згадати славного земляка та віддати шану його таланту. Ця зустріч ще довго буде зігрівати серця присутніх, залишивши по собі низку добрих та незабутніх вражень.

Він - наш поет, він - наша слава

                                           

                                                                                                                  

                                                                                     Розкинулись красно одвічні Горгани, 

                                                                                     Несуть із віків неповторну красу.

                                                                                    Наш край – колиска Вагилевича Івана, 

                                                                                    Що в вічність ступив за « Русалку Дністрову».

                                                                                                                                          О. Лесюк 

              З села Ясень , що на Рожнятівщині ,  почалась дорога відродження слави бойківського краю:  на ясенському горизонті загорілась зірка ,  яка напророчила Івану Вагилевичу, жвавому і допитливому хлопчині , стати зачинателем українського слова, будителем  національного духу в Галичині. 

       І ось уже цьогоріч, 2 вересня, минає  210 років з дня народження  нашого славетного земляка,  уродженця  гірського села Ясень Івана Вагилевича. Саме його вважають  основоположником відродження, борцем за національне  самоусвідомлення, за рідну мову, культуру, історію,  традиції. 

             Народився Іван Вагилевич 2 вересня 1811 року в сім’ї священника.   Навіки причарувала  його казкова краса стрімких  Карпатських гір.   І зародилося невгамовне  бажання  пізнати  духовні багатства  рідної землі  та відкрити їх для свого народу  і світу.  В його житті, характері і діяльності визначальною ознакою була любов до рідного народу, прагнення працювати в ім'я його  майбутнього.   Саме в Ясені  пробудилася в нього любов до народних пісень, що їх часто співала мати, яка мала чудовий голос. І він з дитячих літ  почав  ті пісні збирати  і записувати. 

       Найбільший творчий здобуток Івана Вагилевича – створення  і видання у 1837 році  спільно із  Маркіяном Шашкевичем і Яковом Головацьким фольклорно - літературного альманаху   "Русалка Дністровая".  Це був, як писав  академік О. Білецький, « подвиг, про який не забуває  український народ».  « Русалка Дністровая»  - перша книжка народною мовою і українським алфавітом на західно - українських землях.

        Значне місце у творчому доробку І. Вагилевича займала перекладацька діяльність. У 1836 році він зробив перший в українській літературі переклад « Слова о полку Ігоревім », який дійшов і до наших днів. 

     Літературна спадщина І. Вагилевича невелика .  Однак  в своїх працях він постає не як байдужий спостерігач, а як вірний син своєї землі, зболениий душею про її минуле і сучасне. 

      Щоб краще пізнати  славетного краянина , відчути дух його епохи  в бібліотеці організовано книжкову виставку « Він – наш поет, він – наша слава». 

     Для нас, бойків, збереження доброї памяті про Івана Вагилевича – справа свята.   Переглянувши матеріали виставки,  ми  помандруємо  літературними стежками  його творчого доробку ,  погортаємо  славетні сторінки історії нашого краю і ще раз переконаємося, що ми живемо серед мальовничої краси  на прекрасній землі, багатій безмежними талантами. 

Іван Франко - дітям

                                        

  27 серпня  165 років тому, в Україні, в сім’ї селянина-коваля народився хлопчик, який прославив на весь світ не тільки своє ім‘я, а і свою країну. Це Іван Якович Франко.

       Яким був Іван Якович Франко?

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, виявив себе на багатьох ділянках української культури.

За 40 років професійної діяльності Іван Якович створив близько 6 тисяч художніх творів, заміток, публікацій.

В історії людства небагато постатей, рівних йому за різнобічністю таланту і наполегливістю.

Протягом життя він оволодів 12 мовами. Знав німецьку, французьку, англійську, італійську, польську, чеську, болгарську, білоруську, єврейську, литовську, російську, сербську.

За досягнення у галузі літератури кандидатуру І. Я. Франка було подано на здобуття Нобелівської премії. На жаль він не дожив до нагороди. Але вже те, що ім'я Франка було у числі претендентів – свідчить про його велич.

Він залишив величезний творчий спадок не тільки для дорослих читачів, а й для дітей.

Наприклад усім відома поема-казка «Лис Микита». Жодна книжка в Україні у той час не видавалася таким великим накладом, і так швидко не розходилася серед читачів. Це один із найпопулярніших творів Франка, казка, яка увібрала в себе кілька українських народних казок про звірів.

Ці казки веселі, мудрі, наповнені любов’ю, оптимізмом, вірою у добро і справедливість, тому не втрачають популярності серед українських дітей багатьох поколінь. 

 Для юних користувачів  в бібліотеці влаштовано  викладку  літератури  «Іван Франко - дітям» 

Казки І.Франка про тварин увійшли до скарбниці української і світової літератури, своїм чарівним сяйвом вони і сьогодні зігрівають дитячі серця, вчать доброти й справедливості

Всім серцем любіть Україну свою...

          

     24 серпня український народ відзначає найголовніше державне свято – День незалежності України. Саме 24 серпня 1991 року Україну було проголошено незалежною, демократичною державою, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

       З цієї нагоди Ясенська сільська бібліотека організувала для своїх користувачів книжково- ілюстративну виставку - інсталяцію «Всім серцем любіть Україну свою…».

                                                    

     Ознайомлення з літературою книжкової виставки допоможе Вам дізнатися більше про Україну, її народ та його героїчний шлях до здобуття самостійності, познайомитися з ключовими подіями нашої історії та легендарними особистостями нашого минулого.  Також на виставці представлена література про видатних українців, які стали гордістю України.

        Шановні користувачі ! У нашої держави ювілей. Тож  бажаючих ознайомитися з виставкою запрошуємо до нашої бібліотеки, прийдіть і  перегорніть сторінки книг, розміщених на виставці. Нехай  серце Ваше сповниться гордістю за нашу матір – Україну, за наш талановитий і мудрий народ. 

Моя Україна - єдина і вільна

     24 серпня - День Незалежності України.

          Це головне державне свято нашої країни. З прийняттям Акта проголошення незалежності 24 серпня 1991 року Україна стала самостійною, суверенною державою. Історичні корені нашої країни сягають давніх часів. Нам є чим пишатися, що цінувати, вивчати і про що розповідати іншим. Ви любите подорожувати по Україні? Відкривати для себе нові місця, дізнаватися їхню історію, уявляти їхнє майбутнє? Бібліотека пропонує віртуальну подорож по книгах 

 «Моя Україна – єдина і вільна» .

Знайди в рослині порятунок !

         Багато хто збирає і сушить цілющі трави. Хтось любить взимку пити ароматний і корисний трав'яний чай, хтось використовує лікарські рослини для догляду за волоссям і шкірою, у кого-то є перевірені рецепти трав'яних зборів від різних недуг.

      Застосування фітотерапії особливо зросло в останні десятиліття. Природа обдарувала нас достатньою кількістю трав і рослин, які є джерелом здоров’я і довголіття. Але і це безцінне джерело здоров’я потрібно використовувати з розумом.

   Саме про секрети народної медицини, про лікарські властивості рослин, про народні рецепти, перевірені часом, про те коли і як збирати, сушити і зберігати лікарські рослини Ви дізнаєтесь з книг, представлених на фітовиставці «Знайди в рослині порятунок!»

       Пам’ятайте: ніяке багатство, слава або високе становище у суспільстві не замінять вам радісного відчуття здорового тіла.

                            То ж будьте здорові!

Християнство - історія і сучасність

 

     28 липня православні християни відзначають день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира. В цей же день відзначається День Хрещення Русі . Це дуже важливе церковне свято для нашої країни, а особливо для віруючих людей.

    До Дня Хрещення Русі -України    у   нашій  бібліотеці була презентована виставка – подія ”Християнство – історія і сучасність”  та проведено   годину історії.  На виставці представлені книги з фонду бібліотеки.

       Автори книг переносять користувачів в атмосферу історико-культурних подій, які відбувались під час масового хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом й інших міст держави князем Володимиром Святославовичем. Шанувальники української історії мають змогу дізнатися, що упродовж 25 років свого володарювання Володимир Великий для поширення християнства будував церкви й пожертвував десяту частину своїх прибутків на зведення Десятинної церкви,  для піднесення освіти він заснував школи, для розвитку мистецтва запрошував візантійських майстрів, для встановлення правосуддя змінив старе законодавство на християнське, для усуненя несправедливості він опікувався бідними, дбав про добробут своїх громадян. Володимир Великий проголосив християнство державною релігією, що значно вплинуло на подальший розвиток Київської держави, сприяло зростанню її міжнародного авторитету.

       Тож запрошуємо всіх бажаючих завітати до нашої бібліотеки  і поринути в захоплюючий світ історичних подій!

Життя ,як спалах блискавки...

                                                                  

                                                                                          Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

                                                                                         Там, де треба, я тверда й сувора:

                                                                                         О краю мій, моїх ясних привітів

                                                                                         Не діставав від мене жодний ворог.

                                                                                                                       Олена Теліга

         Життя можна прожити по-різному. Можна йти довго й тихо, залишаючи непомітні сліди на піску буття, що змиє час, а можна спалахнути коротко і яскраво, осліпивши своїм блиском все навкруги. Історія знає немало прикладів таких зірок, чиї життя згоріли миттєво за ідею чи справу, але чию жертву ми пам’ятаємо і шануємо. 

      21 липня ми відзначаємо 115-річницю з дня народження талановитої української поетеси і патріотки Олени Теліги, чия зірка погасла на кривавому небі війни усього в тридцять чотири роки. 

      Ім'я Олени Теліги не так давно повернулося у нашу літературу та історію. Десятки років в Україні про неї нічого не було відомо. І лише через півстоліття після її смерті ім'я поетеси виринуло із забуття, коли в лютому 1992 р. на місці її загибелі в Бабиному Яру було встановлено пам'ятний хрест, а вулицю, що пролягає поруч, названо ім'ям Олени Теліги.

     Час примушує кожного з нас переглядати духовні цінності, створені тим чи іншим митцем, давати їм нову оцінку. Завдяки цьому забуте ім’я талановитої поетеси, громадської діячки та борця за незалежність нашої України повертається до нас своєю творчістю, своїм героїчним життям, яке було покладено на алтар визволення української держави з-під гніту поневолювачів

    21 липня в бібліотеці    відбулися літературні читання  присвячені 115-річниці від дня народження Олени Теліги, української поетеси, громадської діячки. Або, як її ще називали – новітня Леся Українка, ніжний лірик, жінка-легенда, національна героїня України, поетеса від Бога, патріотка.

         До відзначення цієї дати було влаштовано викладку літератури " Життя, як спалах блискавки...". 

       Більше дізнатись про Олену Телігу  читачам  допоможе книга Чемериса  В.Л. Амазонка; Київ-Соловки,  яку представила читачам  бібліотекар. 

     «Амазонка» - це повість із життя Оленки Шовгенової, яка стала Оленою Телігою (Теліга – прізвище чоловіка Олени, яке вона взяла після одруження). Валентин Чемерис, як справжній дослідник людських доль, із притаманним йому завзяттям знайомить нас сучасників із головною героїнею.

       Автор книги Телігу порівнює із жінками-войовницями із грецької міфології. Або амазонками – войовничий народ, що складався лише з… жінок. В Україні – це наша Амазонка – Олена Теліга. Навіть ім’я їй було дане Олена. Вважається, що це ім’я від грецького імені Helena, а hele – сонячне світло. Або від helene – смолоскип… в цих двох словах – сонячне світло, смолоскип – вся вона. Вона була чарівною жінкою, мала приємні риси обличчя, рівний ніс, виразні уста й живі очі. Була відважна й одверто висловлювала думки.

    Її поезія героїчна, ніжно-лірична, національно-патріотична, непримиренно-відважна… За своє коротке життя встигла написати десь сорок віршів. Повний рукопис поезій залишився у київському гестапо, збереглися лише 38 поезій, що друкуються у її посмертних збірках.

     Свій останній притулок вона знайшла в Бабиному Яру, залишивши по собі декілька збірок поезій і великий слід в українській історії.

      Ім’я Олени Теліги навічно вписане у нетлінну Книгу народної пам’яті про великих українців і українок. Сьогодні, в час 115- річного ювілею національної героїні, маємо схилитися у глибокій шані перед життям-подвигом, життям-самопосвятою великої Українки.